<span> Добрий день, шановний Яремо! Нещодавно я прочитав поему «Гайдамаки», яка мене зацікавила та дуже вразила. У цій поемі ви стали моїм улюбленим героєм. Я був вражений вашою мужністю та рішучістю. Також мене вразила ваша любов до Батьківщини, за яку ви боролися до останньої краплі крові. Мене вразило те, що ви пройшли через ряд метаморфоз: від покірного раба до народного месника. Чесно кажучи, я не очікував того, що після такого покірного життя ви схаменетеся та почнете боротьбу проти жорстоких панів.
Також мене здивувала ваша щира любов до Оксани. Ви так сильно любили її, що пішли навіть на війну щоб її визволити. На вашому місці я, мабуть, вчинив так само, бо позбавлення людини кохання – це вчинок, який не можна пробачити. Тож це було останньою краплею вашого терпіння, після чого ви перетворилися на лютого та хороброго месника.
Ще мені подобається, що все закінчилося щасливо: ви повінчалися з Оксаною та стали Залізняку як за сина.
Також, мені подобається ваша самовіддача та рішучість у битві, у якій ви проявили себе справжнім героєм та образом свободолюбивого народу. Мене вразив ваш сильний дух та грізна сила.
Мене цікавить питання: чи змогли б ви стати народним месником, якщо б не вкрали Оксану? Чи пішли б ви до гайдамак без цієї «останньої краплі»? Та чи змогли б придбати такий сильний дух та незламну хоробрість?
Ви запам’яталися мені як людина з великою душею , сильним духом та надзвичайною мужністю. Мене вразили ваші героїчні вчинки та душевні емоції. Отже, ви стали для мене ідеалом патріотичної та щиро люблячої людини.</span><span> )))))))</span>
Вірші<span> «</span>Доля», «Муза», «Слава<span>» </span>належать до<span> медитативної </span>лірики, адже в них поет (ліричний<span> герой) роздумує над проблемами життя й смерті, побаченим, прожитим, над змістом свого існування.
</span>
Івана Сили-Риси Вдачи,Працьовитисть,Любов до іжі,Наполегливість до цілоспрямовленість.
Українська народна творчість: думи та історичні пісні.
Історичні пісні та думи — жанри української народної творчості. Дуже специфічний за походженням жанр думи. Він притаманний тільки українській національній культурі. Появу українських дум учені дослідники пов'язують з козаччиною. Боротьба козаків із завойовниками-турками, татарами, життя бранців у турецькій неволі, тяжкий їх побут на галерах, морські походи козаків, козацькі повстання проти Польщі — усі ці події були мотивами українських дум.
За змістом думи дуже подібні до історичних пісень, а за виконанням — до плачів, голосінь. Автори дум невідомі. Ними переважно були учасники подій— козацьких битв і походів. Кобзарі, лірники, бандуристи під супровід своїх інструментів речитативом виконували їх. Від села до села, від міста до міста розносили вони вісті про славу і подвиги героїв, їх мужність, героїзм і гарячу любов до України. І. Франко назвав думи й історичні пісні безсмертними пам'ятками, створеними генієм самого народу.
Природа – колиска людського життя, наша рідна стихія. Ніхто не зможе жити без води, землі, повітря, їжі. Коли подумаєш про невід’ємну красу заходу або сходу сонця, про весняний дзвінке дзюркотіння струмка, про аромати молодих клейких листочків, про фарби осіннього лісу, – стане ясно, що нам потрібно щось ще, окрім щоденних потреб – дихати, пити і їсти. Нам потрібна краса природи, її сила і підтримка. У планах по «освоєнню» природи треба передбачати головне: не завдавати їй шкоди. «Завдяки» людству природа стала потребувати особливої допомоги та підтримки людей. Допомогти їй може будь-хто з нас – було б бажання.Зараз про це думають інженери, вчені, все населення нашої Землі. Чому в наш час великих відкриттів і досягнень проблема охорони природи стала такою важливою і необхідною? Якщо ми вчасно не надамо допомогу природі, вона помре. Що ж тоді відбудеться на Землі? Земля загине. І в цьому буде повна вина людства.<span>Як же я можу допомогти природі, захистити її. Це спочатку здається все легко і просто. Ні, це дуже трудомістка робота, яка вимагає не п’ять і навіть не десять років, вона вимагає все життя. </span>