Веселий - радісний;
чорний - безбарвний;
кольоровий - різнобарвний;
лід - крига;
Н.пямнуши................черевики.........олівці
Р.пямнуші.........черевиків.........олівців
Д.пямнуші.........черевикам........олівцям
З.пямнушу..........черевики.........олівці
О.пямнушою......черевиками........олівцями
М.на(у)пямнуші......у черевиках....на(у) олівцях
Перше речення, кома після "ніч", так як речення складне і має дві граматичні основи. Четверте речення, двокрапка, так як йде перелік. Ключове слово "всі" і далі через кому перелічується "всі", що саме? (рослини, тварини, люди). Шосте речення, кома після "може", так як це вставне слово (начебто). Сьоме речення, кома після "може" пояснення таке ж. Десяте речення, кома після "Нарешті", так як це вставне слово. "ніби з-під ковдри" виділено комами, так як це вставна конструкція. Кома після "сонце", так як "величне, красиве" це вставне означення. Кома після "величне", тому що йде перелічення.
Приблизно так.
За горами, за лісами, над землею, та за морями була собі країна писемності. Мало хто знав чи чув про неї та вона існувала. Кому бабуся розповість, а хто сам довідається. Цар тієї країни вельмишановний Буквар поважав простий народ земний і працював заради їх благополуччя і розуму. Щодня збирав він своїх мешканців на раду, щоб обсудити проблеми його мешканців і скарги людей з землі. Але на диво все було спокійно. Слова народжувались, одні помирали, інші старіли. Та ось на одній раді цар замітив, що зникли дві сестрички - мешканки його країни. Яке ж було його здивування і страх, адже такої безвідповідальності ще не було ніколи. Поскільки ці сестри були дуже потрібними у всьому королівстві і навіть просто необхідними на всій країні і поза нею, чар послав слуг до домівки сестер. Без них, як і без усіх інших мешканців життя було б просто неможливим. Ніхто б не умів виразити думки, розповісти щось необхідне, і навіть просто сказати слова. А звали цих сестричок з- і с-, а вся їхня велика і шанована сім'я - це префікси. Отож і величали їх шановними сестрами-префіксами. Прибувши до домівки префіксів, довго стукали посли в двері та ніхто їм не відчинив. У всій країні зчинився хаос. Ніхто не міг пояснити причини і лише цар розумів необхідно віднайти втрачених сестер префіксів, а інакше буде погано всім: і на землі, і у його країні.
А на справді скажу вам по секрету нічого особливого не сталось, окрім того що вся країна страждає. Сперечались, сперечались сестри хто краща і необхідніша з них і так не довівши одна одній свою красу і поважність, посідали й сидять. Ніщо їм не цікаве і ніщо не хвилює, лише й думають як довести свою могучість одна перед одною.
А тим часом до царя щодня прилітали скарги від мешканців. То прийде якась буква і плаче, що забули її в слові, через зникнення префіксів не вживають її люди. Приходили і слова, і коми до царя, скаржачись, що на землі люди не можуть керувати префіксами і що в них все плутається, і нічого не виходить. Довго думати царю не довелось і зрозумівши хто винуватиці таких бід в країні, послав цар до сестер послів вдруге. Та наказав без них не повертатись. Прибули посли до хатини та стукають, стукають, а у відповідь тиша. І гадали, і думали, і плакали, а в голову нічого не лізе. Не знають нещасні, що їм робити. Вирішили вони лист царю передати. Посідали тай пишуть. "Там де віє хідний вітер, де риває листя вітер, де птахи чарівний спів заводять, там ми вік свій доживемо, як не пропадемо. Лихо нам - пропали сестри, а без них вертатись, царю ти шановний, не велів". Відіслали листа, посідали та й плачуть. Отримавши лист зрозумів цар, що проблема велика і так просто без нього її не вирішити. Побачивши ще вдалині царя вклонились посли та й давай розповідати, що ні духу, ні слуху з домівки не чути. Підійшов цар стукає, стукає та як закричить не своїм голосом, то й сестри враз повибігали. Бачать над країною хмари темні нависли, дощ валить і цар злий й посли, мов діти плачуть. Страшно їм стало. Дивляться на царя зі страхом і муркочуть, як котята:
- Це царю не моя сестра такого лиха наробила?!
- Це ця проклята визвалась біду робить!
Кричали сестри, сперечаючись хто винен, а хто ні.
- Замовкніть, невгамовні! Я знаю, що причиною тут є. На землі люди скаржаться на вас обох. Ви сперечаєтесь, а інші через вас страждають. Ви небхідні людям на землі у парі, бо поодинці ви - ніхто!
Зрозуміли сестри, яке лихо вони натворили, через безглузді суперечки. Враз обійнялись і пообіцяли більше ніколи не сваритись.
было пасмурно начинало темнеть как вдруг тучи начали темнеть и пошел грозовой дождь я смотрела в окно и мне очень сильно захотелось выйти и посмотреть как этот сильный дождь будет какпать по моему лицу я захотела это почуствовать он был такой легкий а этот запах свежого воздуха просто закружил мне голову я бы очень хотела чтобы дождь шел чаще а капли дождя просто расстекались по моему лицу и мне захотелось просто не заходить в дом