1. Місяці і дні летять, а Тарас все ще надіється, що його кохання виявиться взаємним.
2. Коли сонце гріє, ми з бабусею часто сідаємо під високого зеленого дуба й розповідаємо історії.
3. Українська література - перлина нашого народу, яку ми повинні берегти, цінувати, любити.
4. Вони зустрілися, коли сонце вже заходило за горизонт і обійняло своїми гарячими руками небо.
5. Дідусь розповів мені історію свого життя, яке зустріло на своєму шляху і біди, і печалі, і радості.
Любові - [ л' у б о в' і ] - 6 букв,6 звуків ;
Звуки л' та в' - пом'якшені ;
Ательє,бо воно належить до іменників іншомовного походження, зокрема з кінцевим наголошеним голосним: кіно, фойє, журі, Ательє
Кавалерідзе Іван Петрович — Кавалеридзе Иван Петрович — (2/14.IV.1887, хут. Ладанський Роменського пов. — З.ХІІ.1978, Київ) - скульптор-монументаліст, кінорежисер, драматург, народний артист УРСР (1969 p.).
Навчався в Київському художньому училищі (1907-1 909 рр.) у Ф. Балавенського, Петербурзькій Академії мистецтв (1909-1910 рр.) у І.Я. Гінцбурга, приватній студії Н.Л. Аронсона в Парижі (1910—1911 pp.). Жив і працював у Києві. Твори: статуї і погруддя — портрет актора Г. Боссе (1908 р.), портрет Ф.І. Шаляпіна (1909 р.), «Автопортрет» (1911 р.), «Запорожець на коні» (1936 р.), «Б. Хмельницький» (1946 p.), «B.I. Ленін і М. Горький на Капрі» (1947 р.), «Ярослав Мудрий з макетом Софії Київської'» (1949 р.), «Ф.І. Шаляпін в ролі Дон-Кіхота» (1950 р.), портрет М. Горького (1950 р.), «Л.М.Толстой» (1951 р.), «Народний артист СРСР А. Бучма в ролі Миколи Задорожного», «Б. Хмельницький посилає кобзарів на села» (1954 р.), «A.M. Горький і Ф.І. Шаляпін» (1954 р.), «Прометей» (1962 р.), «Л. Толстой» (1965 р.); пам'ятники — княгині Ользі у Києві (1911 р., розібр., відновл. 1996 р.), Т. Шевченку в Ромнах (1918 р.), Героям Революції у Ромнах (1918-1921 pp.), Г.С. Сковороді в Лохвиці (1922 р.), Артему в Бахмуті (1923—1924 pp., не зберіг.), Т. Шевченку в Полтаві й Сумах (обидва — 1926 р.), двічі Герою Соціалістичної Праці А.Д. Кошовій у с. Великополовецькому Київської обл. (1951 р.), Б. Хмельницькому в Чернігові (1954 р.), С.М. Кірову в Запоріжжі (1956 р.), Б. Хмельницькому в Кобеляках (1961 р.), П. Запорожцю у Білій Церкві (1971 р.), Г.С. Сковороді в Києві (1977 р.).
Як режисер-новатор працював у стилі конструктивної стилізації. Зняв фільми на історичну тематику: «Злива» (1929 р., на мотиви Шевченкових «Гайдамаків»), «Перекоп» (1930 р.), «Коліївщина» (1933 р.), «Прометей» (1936 р.). Засуджений за націоналістичний ухил і мистецький формалізм, дальші фільми змушений був робити в етнографічно-спрощеному стилі: «Наталка Полтавка» (1936 р.), «Запорожець за Дунаєм» (1937 р.), «Григорій Сковорода» (1958 р.), «Повія» (1961 р.). Автор п'єс: «Вотанів меч» (1966 р.), «Перша борозна» (1969 р.). Нагороджений орденом Червоної Зірки.
Моє вітання тобі,любий друже!
Перш за все хочу поділитися з тобою враженнями від подорожі до моря.
На машині ми приїхали до Алушти. Дух перехоплювало,коли ми проїджали понад бездонними проваллями, а десь вдалині виблискувало блакитно-зеленаве море. Гірські пейзажі вражали своєю величчю, а вузька звивиста дорога лякала. Аж ось ми побачили Коктебель - невеличке і затишне містечко, що потопало в квітах та екзотичних рослинах. І тепер мені здається, що найкрасивіше море саме біля Кара-Дагу. Воно синє-синє і надзвичайно прозоре. Я пірнав в його ласкаву теплінь з розплющеними очима, дивився на таємничі водорості, на повільний рух барвистих рибок. Море було таке тепле, таке ласкаве, що передати це словами не можливо!
Величезне задоволення ми отримали, відвідавши місцевий дельфінарій. Саме там я переконався, що дельфіни справді розуміють людей і можуть з ними спілкуватись. Один з них сподобався найбільше, бо він крутився у воді, підстрибував, на льоту хапав рибу.
На узбережжі Тихої Бухти багато атракціонів, але з усіх мені найбільше вразив водяний мотодельтоплан. Так приємно було дивитися, коли він плавно здіймався у повітря і, наче величний птах, кружляв понад морем.
Найбільшу ж насолоду я отримував, коли сидів на березі і слухав море.
<span>Мені сумно, що ти всього цього не бачив. Але гадаю, що ти теж колись побуваеш тут і закохаєшся в Коктобель так само, як і я</span>