Природа — наша мати. Цю істину наші пращури знали ще тоді, коли тільки-по навчилися мислити і говорити.
Вивчаючи історію Стародавнього світу, ми ознайомилися з різними віруваннями первісних людей. Всі вони свідчать про те, що людина пов’язує своє народження і життя з природою: рослинами, тваринами, стихіями. Наприклад, тотемізм. Кожне плем’я, яке сповідувало цю релігію та вірило у своє походження від тварини або рослини, було впевнене в тому, що його прародичами були якісь тварини чи птахи. Хоч ми й живемо в епоху науково-технічного прогресу, до цього часу залишаються народи, які зберегли прадавні традиції уподібнюватися предкам-тваринам. Так, у одному індійському поселенні молодим дівчатам у день повноліття підпилюють передні зуби і залишають довгими ікла, щоб вони були схожі на кішку, бо саме її вважають праматір’ю роду. А дівчатам і хлопцям одного із африканських племен вибивають передні зуби. Так вони вшановують засновницю свого роду — антилопу зебу.
Та не лише сліпа віра неосвічених людей є доказом єдності людини і природи. Сучасні вчені науково довели, що характер окремої людини і менталітет цілого народу залежать від кліматичних умов місця проживання. Це також стосується кольору шкіри, зовнішності, будови тіла. Отже, природа дійсно є матір’ю людства, тому так само, як мати віддає дитині частку своєї душі, так і природа наділила нас своєю. Та людство не зрозуміло і не оцінило такої щедрості. Воно виявилося надміру егоїстичним щодо своєї матері і займає позицію невдячного споживача — здатне лише брати, брати, брати… А матінка-природа жорстоко потерпає від своїх нерозумних дітей. Її легені майже знищені — нещадно вирубуються ліси. Її очі-озера втратили блиск, бо замулилися і перетворилися на смердючі болота. Судини-ріки не несуть бурхливі потоки, щоб напоїти моря, бо джерела захлинулися від бруду. Вона втратила свій дзвінкий мелодійний голос, бо птахи не співають, а ніби плачуть. Серце її розривається від вибухів.
Материнське терпіння велике, але не безмежне. Ось і карає нас матінка-природа за варварське ставлення до неї. Оази життя з’їдає пустеля. Немає чистої водиці, бо не раз ми плювали в криницю. А ось землетрус на вісім балів, а ще цунамі, щоб добре ми знали, як шкодити природі. Вулкани, пожежі, спеки, потопи… Що далі? А краще не буде, якщо людство не змінить свого ставлення до природи.
1. У знанні граматики та словниковому запасі. 2. Тактовний 1. Низький рівень культури поведінки ділової людини зумовлений багатьма чинниками як об’єктивного, так і суб’єктивного характеру.
2. Уміння користування правилами поведінки відповідно до ситуації спілкування є обов’язковою умовою для досягнення високих щаблів у службовій кар’єрі.
Мені здається, що зараз школярам більш потрібні добрі оцінки.Знання?А навіщо знання?Розв`язвтирать якусь нибудь задачу і інтернет може, і батьки або бабуся.Навіщо читати книжки?Цікавіше в телефоні сидіти,в ігри пограти!Але,перед екзамеом усі поднять вчити програму 4-11 клас щоб здати їх та поступити куди нибудь!Зараз важливіші оцінки...
Людина якою я захоплююсь це є моя мама. В неї дуже важлива та тяжка робота, вона є лікарем швидкої допомоги. Це є не легка праця, треба мати стресостійкість, відповідальність, рішучість та готовність до ризику. Моя мама врятувала тисячі людських життів. Я пишаюсь і захоплююсь своєю мамою.
Я люблю бувати біля річки, тому що я захоплююсь неповторним пейзажем. Влітку все зелено зелено, чути як дзюрчить вода, і пташки виспівуюють свої улюблені сонети.Весно можна насолоджуватись, тим як все розцвітає, неначе дивишся на зародження нового життя, природа не мовби починає лишень свої перші вдихи свіжого повітря.Осінь вабить своїми барвами, водиця вже холодна, і готується до того, що скоро стане льодом. Листочки легко опадають і падають на воду немов кораблики і відпливають з течією. А зимою все тихо, все спить вода замерзла, і закутана в легкий килимок із снігу, а деревцята вкриті покривалами інію.Ну як можна не любити таку красу, що вабить до себе завжди!?
