Бацькі і дзеці (В. Карамазаў. “Дзяльба кабанчыка”) У апавяданні В.Карамазава «Дзяльба кабанчыка» расказваецца пра звычайны для вясковага жыцця эпізод — дзеці прыехалі ў вёску да маці «на свежыну». Але пісьменнік звяртае нашу ўвагу на паводзіны дзяцей, іх адносіны да маці.Маці вырасціла, выпеставала трох дзяцей: Веру, Ніну і Сцяпана. Мы даведаліся, што ўсе яны добра ўладкаваліся, жывуць у горадзе, не адчуваюць сябе беднымі, а дапамагае маці толькі адзін Сцяпан. Вера і Ніна нават не адчуваюць сваёй віны за тое, што даўно не былі на магіле бацькі, забыліся туды дарогу. Не заўважаюць, што іх маці стала зусім старэнькай, а даглядае такую вялікую гаспадарку. I даглядае не для сябе, а для таго, каб дзеці, прыехаўшы, маглі чаго ўзяць. Пісьменнік не апісвае знешнасці сясцёр, а ўсю ўвагу надае адзенню малодшай сястры Ніны — белы плашчык, чырвоны берэцік, лакавыя чаравічкі. Яна прыехала не дамоў, а ў госці. Ці можна ў белым плашчыку і лакавых чаравічках дапамагчы маці па гаспадарцы? Канешне, не. Ды яна і не збіралася дапамагаць. Яе не ўразілі словы маці аб тым, што цяжка стала «цягнуць» гаспадарку — рукі ломіць і не хапае сіл. Але найбольш яскравы эпізод, які характарызуе ўсіх дзяцей — сцэна дзяльбы кабанчыка. «Смешна было глядзець, як маці бярэ з агульнай кучы кавалак, варочае яго з боку на бок, перакладае з рукі ў руку, гадаючы, каму пакласці, а сёстры і Коля ўважліва сочаць за матчынымі рукамі, маўчаць, ані слова — не да размоў…» Сясцёр і зяця турбуе толькі адно, каб толькі іх не абдзялілі. Адзін толькі Сцяпан заўважае, што маці недзе парэзала палец і ён, заматаны ў белую анучку, «падобны на белую каціную лапку». Аднаму Сцяпану няёмка, што маці ўсё мяса аддае ім, а сабе нічога не пакінула. Менш за ўсё маці думае пра сябе, а дарослыя дзеці нават не заўважаюць гэтага ў прагным жаданні атрымаць найлепшы кавалак.<span>З усіх дзяцей мне падабаецца Сцяпан. Толькі ён зразумеў сваю памылку і вярнуўся да маці. Ён не прымае жорсткасці і абыякавасці іншых дзяцей. Яму сорамна перад бацькам, што не спраўдзіў яго надзеі і з’ехаў у горад. Сцяпан — адзіны чалавек, якога і можна назваць сапраўдным сынам, а астатнія дзеці ўжо «страцілі святое штосьці», «ачарсцвелі душою».</span>
<span>1-Толстой "Правда всего дороже" 2-Крылов "Лебедь, рак и щука" 3-Пушкин №Сказка о рыбаке и рыбке" 4-Пушкин "Руслан и Людмила"(начало ее "У лукоморья...) </span><span>5-Толстой "Старый дед и внучек" басня </span><span>6- Толстой "Филиппок"</span><span>
Характеристика образу Павлуся 1.1. Орієнтовний план до образу. 1) Павлусь — представник славного козацького роду Судаків. 2) Портрет і зовнішність п’ятнадцятирічного юнака. 3) Вольові якості: а) цілеспрямованість і наполегливість; б) мужність і витримка; В) незламність і твердість; г) готовність на самопожертву; д) велика сила волі; Е) ненависть до гнобителів українського народу, зрадництва. 4) Розум і кмітливість: а) володіння зброєю; б) застосування знань, отриманих від діда Андрія і козаків. 5) Почуттєві риси: а) справедливість; б) вірність; в) сердечність і доброта; г) гордість; д) кмітливість і винахідливість; е) любов до сестри, родини, рідного краю; є) вміння реально оцінювати ситуацію. 6) Павлусь — відважний лицар і герой.
Кай во дворце Снежной Королевы, будучи заколдованным, складывал различные фигурки из плоских остроконечных льдин. Лишь одно у него никак не получалось: составить из льдин слово «вечность» . Снежная королева пообещала ему: «Если ты сложишь это слово, ты будешь сам себе господин, и я подарю тебе весь свет и пару новых коньков» . Кай не понимал еще, что это его единственный шанс самостоятельно избавиться от злого колдовства. Когда во дворец пришла, преодолев все трудности путешествия, Герда, Кай не узнал ее, а сидел «неподвижный и холодный» . Но горячие слезы Герды, упав ему на грудь, «растопили ледяную кору» сердца и «расплавили осколок» . Узнав свою названую сестричку, мальчик точно проснулся, и заветное слово «вечность» сложилось само собой. Так Кай был спасен.
Краткая биография Некрасова Родился в местечке Немирово (Подольская губерния) в семье мелкопоместного дворянина. Детские годы прошли в селе Грешневе в родовом имении отца, человека крайне деспотичного. В возрасте 10 лет был отдан в Ярославскую гимназию.