Останнім часом я помітила, що мої однокласники мало звертають увагу на добрі чи погані вчинки наших однолітків. Та стався один випадок, який змусив і мене, і моїх ровесників замислитися над тим, що сталося.
Я відвідую заняття школи карате. Стало відомо, що Ігор П. із нашої групи дуже сильно вдарив дівчинку-однокласницю. Ми знали, що за Ігорем давно закріпилася слава першого бешкетника в школі. Але щоб ось так... Тренер довго розмовляв із батьками Ігоря й дівчинки, а потім було прийняте рішення.
На одне з тренувань прийшли батьки обох сторін. Ми вишикувалися в дві шеренги. Ігор роздягнувся до пояса й пройшов через наш стрій, а ми, доторкаючись до нього своїми поясами, висловлювали своє обурення. Ігор плакав. Йому не було боляче, він плакав від сорому за свій вчинок. Далі він підійшов і вибачився перед усіма: перед дівчинкою, її батьками, своїми батьками, перед тренером, і перед кожним із нас. Я думаю, що це буде йому уроком на все життя. Ігор після цього дуже змінився, навіть сам став зупиняти бешкетників, які негідно поводили себе в школі.
- Привіт! - Привіт! - Як справи? - Все добре! - В мене теж! - Що робиш? - Я роблю уроки, а потім допоможу мамі на кухні! - Я зробив, тобі допомогти ? - Так, допоможи! - Які саме уроки? - Математика, Природознавство та Англійська мова! - Добре, я тобі допоможу! А можна прийти до тебе щоб допомогти тобі? - Звісно! - Я щас прийду! До зустрічі! - Бувай!
Моя улюбленна передача - "Битва Екстрасенсів"
У цій передачі люди, у яких в житті сталося велике горе, викликають екстрасенсів, які допомагають їм в рішенні цих проблем. Це може бути таємниця про дивну загибель або про якесь прокляття.
Мені подобається така містика та різні таємниці, тому цю передачи я вважаю своєю улюбленною
У тексті М. Слабошпицького натрапляємо на такі прислівники, як гордо, відразу, коли, найчастіше, як, що, потрібно, багато, особливо, так, одразу, нічого, тільки, вже, зовсім, серйозно, ще, відомо, чесно, розумно, наполегливо, справді.