<span>Дружба — це одне із найпрекрасніших почуттів, дарованих людині. Дружба — це вияв людського життя. Лише людина вміє товаришувати, співчувати та розраджувати. Питання полягає тільки в тому, чи вдається їй це робити по-справжньому, щиро, від усієї душі. Якщо так, то цю людину можна назвати справді щасливою. Кажуть, справжня дружба не знає кордонів, обмежень у відстані, у віці. Уміння радіти з успіху інших, підтримувати, розраджувати, допомагати, розуміти — ось що таке дружба по-справжньому. І ще я хочу сказати, що товариш і друг — це не одне й те саме. Товаришів може бути багато, а справжніх друзів — навряд чи.</span>
Ідея: Показати хитрість, підлість, нечесність та її наслідки. Довести читачеві пагубність цих рис характеру.
Тема: В основу покладено алегоричний персонаж - Лис Микита та його пригоди.
Проблематика: Автор показує ницість тих хитрих, підлих, нечесних лід, викриває їх сутність, їх роль у сьогоденні на основі казки для дітей.
Благая весть.
О том, что будет?
Нет, о том, что есть.
Епітет — це слово чи словосполучення, завдяки особливій функції в
тексті, допомагає слову набути нового значення або смислового відтінку,
підкреслює характерну рису, визначальну якість певного предмету або
явища, збагачує мову новим емоційним сенсом, додає до тексту певної
мальовничості, насиченості.
Римантичний герой-це людина яка незалежна людина яка страждає від певних життєвих обставин як у творах Міцкевича в його творах постійно людина тужить не так як за любовю а як за Батькивщіною. Ось один із героїв дуже тяжко сприймав відїзд з Батьківщини він це відчував як було сказано у кожному дереві, вітру та листочку. Він свої очі називає розбитим дзеркалом бо в ту країну яку переїхав він не відчував себе самого, він не прив'язався до цієї місцевості там йому нічого було рідного він це занотував у рядках вірша
О Литво! Шум лісів, породжених тобою,
Миліший, ніж Байдар всі солов’ї гучні,
І більше я радів твоїй трясовині,
Як цим шовковицям з їх ніжною красою!
Герой постійно подорожував намагаючись забути свою країну щоб його душа так не боліла, але у нього не виходить.
Також у Міцкевича у творах постійно зустрічаються руїни розвалені замки, будівлі. Коли читєш його твір, так поринаючись то можна подумати що всередині його душі мабуть теж щось розбите.