Легенди про Робіна Гуда — втілення мрій англійського народу про захисника від несправедливості
Бедняки и бедолаги, презирая жизнь слуги, И бездомные бродяги, у кого одни долги, Все, кто загнан, неприкаян, в этот вольный лес бегут, Потому что здесь хозяин — славный парень Робин Гуд!
В. Висоцький
Напевне, кожен народ має у своїй фольклорній спадщині цілу низку героїв, які були захисниками скривджених, пригноблених, поневолених. Усі ці твори мали багато спільних рис, а відмінності між ними можна було пояснити історичними фактами та географічним розташуванням країни чи місцевості.
Фольклорні балади про Робін Гуда не є винятком. Англійці в образі шляхетного розбійника втілили свої мрії про захист від несправедливості й деспотії. Слід зауважити, що історичним тлом появи і легендарного Робін Гуда, і справжніх месників у Англії стало поневолення англосаксів лицарями-норманами у XII столітті, коли корінне населення страждало від утисків загарбників.
Улюбленця легенд народ наділив типовими рисами: він, насамперед, справедливий, шляхетний, добрий, до того ж має неабияке почуття гумору. Серед його друзів — представники різних верств населення: Алан Дейль (співець), Мач (мірошник), Річард Лі (лицар), Мідл (мідник), Артур Бленд (чинбар), чернець Тук та багато інших. Вони завжди поруч із Робін Гудом у найважчих випробуваннях, що їм посилала доля або випадок, бо свято вірять у перемогу справедливості й добра на землі.
Робін Гуд у самому дитинстві побачив, що таке несправедливість, коли маєток батька підступно відібрали нормани. Тож згодом, зазнаючи принижень і образ, він обирає шлях опору, згуртовуючи довкола себе таких же «лісових братів». Робін Гуд зауважує: «Мої найлютіші вороги — це святі отці, барони та поміщики, що ссуть кров із нещасного люду». У легендах такими ворогами проти Робін Гуда виступають, насамперед, єпископ Герфорда та шериф Ноттінгема, вони влаштовують часом небезпечні пастки, проте кожного разу «лісові брати» отримують перемогу, бо симпатії простих людей на їхньому боці.
Переважна більшість легенд про «справедливого розбійника» містить смішні сцени, анекдотичні діалоги, навіть кепкування з улюбленця народу — Робіна Гуда. Він так само був веселої вдачі, як і його товариші, котрі цінували військову вправність, дотепні жарти, дружбу, вірність, а також були мастаками і в пісні, і в танці, і в їжі.
Не обійшлося і без романтичних пригод, яких зазнав Робін Гуд, покохавши прекрасну Меріан. Як справжній лицар, він з великою повагою ставиться до всіх жінок, тож його Дама Серця в легендах посідає особливе місце, оскільки теж поділяє його погляди та всіляко намагається допомогти своєму коханому у справедливій боротьбі.
Ще один улюбленець народу — король Річард Левове Серце, справедливий правитель, тож не дивно, що в легендах вони з Робін Гудом стають друзями. Король усіх «лісових братів» узяв на службу, гідно винагородивши їх і благословивши шлюб Робіна Гуда з Меріан.
Не оминула лиха доля легендарного лицаря — у розквіті сил він помирає. Ховають його на тому місці, куди вказала остання, пущена Робін Гудом, стріла. На надгробку начебто викарбувані такі слова:
Він доблесно і чесно жив, Він кривди серцем не любив. Із ним гуляли молодці — Безстрашні рольнії стрільці, Серед яких він перший був, Чим славу Англії здобув.
<span>Тож, доки несправедливість матиме місце в суспільстві, доти житиме в народі надія на захисника й рятівника, подібного до світлого образу Робіна Гуда.</span>
Три студента киевской бурсы отправились на каникулы заняться репетиторством. По дороге заплутали в темноте и попросили ночлега на отдаленном хуторе. Один из студентов, Хома Брут, по странной воле старухи-хозяйки получил место для ночлега в хлеву. Готовясь в темноте ко сну, Хома был напуган неожиданным визитом хозяйки, та вскочила на него верхом и поскакала по полям и буеракам. Измученный Хома стал читать молитвы и заметил, что чары ведьмы слабеют. Одна из молитв помогла ему освободиться. Хома сам вскочил верхом на старуху и стал погонять её, охаживая поленом. К утру чары окончательно развеялись, и старуха превратилась в прекрасную панночку, в полном изнеможении упавшую на землю.
Имя:Павлуша
Возраст:12 лет
Портрет:
волосы были всклоченные, черные, глаза серые, скулы широкие, лицо бледное, рябое, рот большой, но правильный, вся голова огромная…»
«…тело приземистое, неуклюжее. Малый был неказистый…»
«...Одеждой своей он щеголять не мог: вся она состояла из простой замашной рубахи да из заплатанных портов...»
Достаток
Семьи:
Мальчик из очень бедной семьи
Рассказ мальчика:Мальчик из очень бедной крестьянской семьи, у него нет даже лаптей. Павлуша - умный, храбрый и решительный мальчик. Он погибает при падении с лошади.
Авторское отношение: не знаю:(