Вона закохалась у такого ж больного туберкулезом як і вона. Іноді говорять що вона завжди любила його, а не Клемента Квітку.
Вона грала на піано коли в неї боліло все тіло і запевняла себе що якщо вона буде грати, біль пройде.
слова,близькі за значенням називаються синоніми
блакитна-лазурова,свытло -синя ,небесна
Юрко вчинив дуже погано,адже забрав каченят від матері....каченята були непристосовані до життя в селі їм треба природа,та юрко цього не розумів.....
коли тося повернула каченят на річку матері качки небуло і каченята загинули....юрко накинувся на тосю та хлопці навпаки почали тосі допомагати бо зрозуміли шо юрко винен.
<span><span> </span><span>
Чого мені треба – відваги,
Розсудливості чи зневаги,
Щоб не втратити рівноваги
Під ногами?</span><span>Хитається світ, мов човен.
Хитається від учора
Та ще й сьогодні раз по раз…
Де опора?</span><span>А мені, щоб не впасти, треба
Хоч би зірки триматись у небі
І вірити, що ніде
І ніколи вона не впаде.</span><span>***
О загребущий, судорожний час!
Чорний Едем… посередині нас.
А ми забули заповіт і суть.
І знов спасати світ іде Ісус.
І кожен, спотикаючись,
за поли
Спасителя хапає, аж доколи
Не вирве хоч би клаптичок поли -
І все,
немов прощення відмолив.
Іде зухвало далі торгувати
Душею, лахом, тілом, словом, братом,
Ще й доказати святість власну може: -
– А в мене – он,
благословення Боже.</span></span>
Образ Зоськи з роману Підмогильного "Місто"
На відміну від Надійки, яка для Степана Радченка уособлювала його минуле, його зв'язок з рідним селом, Зоська — це типова городянка. Зоська допомагає Степану утвердитися, адаптуватися у місті. Саме під час життя з нею Степан розвивався: почав багато читати, відвідувати виставки, музеї, театри, лекції, багато працював.
Вони познайомилися, коли Степан купував лотерейний квиток. Зоська приваблює Степана своєю неприступністю. Степан захоплюється Зоською, бо вона жвава, невгамовна та непередбачувана. Він залицяється до неї, дарує їй квіти, цукерки, водить до кіно й театру.
Степан робить її своєю коханкою, і Зоську цей статус пригнічує. Вона на межі зриву, бо Степан буває грубим з нею, а потім і зовсім рве з жінкою, фліртуючи на її очах з балериною Ритою - і це після того, як день тому пропонував Зосі одружитися. Жінка не витримує жорсткого розриву і наприкінці романа помирає.