Наближення грози відчувається заздалегідь.
Спочатку змінюється повітря – воно стає вологим і важким та ніби придавлює нас до землі. Небо поступово затягується низькими темними хмарами, закриваючи тьмяне сонце. Дзвінка тиша повисає в густому повітрі, а потім настає час вітру. Він різкими поривами хитає віти дерев, крутить хоровод з легких речей, що вирвав з рук людей чи безсоромно вкрав зі столиків відкритих кав’ярень. Дівчата на вулицях притримують свої легкі сукні, затуляють обличчя від пилу. І чим дужчий вітер, тим ближче дощ.
Потім десь удалечині чується перший рокіт грому. Люди поспішають ховатися у приміщення. Навіть птахи завмирають на деревах. Повітря стає все важчим. А за кілька хвилин уже видно тонкий струмок яскравої блискавки, що розколює темне небо. Гримить грім – усе ближче й ближче. Наступна іскра блискавки сполохує вже зовсім поруч – і чується тріск у електричних проводах, що висять над вулицею.
С першими краплями дощу напруга в повітрі спадає, стає легко дихати, віє прохолодою і свіжістю. Навкруги розтікається приємний аромат мокрої землі. Гримить усе частіше й ближче, і вулиці пустіють… Зараз почне свій дикий танок неприборкана стихія.
Пройшла гроза. Уся природа нібито заново просипається. Промінь сонця пробивається крізь чорні хмари. Та зовсім скоро стане зовсім світло Після грози пахне чистотою та свіжістю,
Людяність - це духовний вияв нашої сутності. Це наше ставлення до оточення. Але перш ніж говорити про це, з*ясуємо хто така людина і як вона формує своє оточення. Людина - істота суспільна і у першу чергу, потрібно згадати правило за яким вона має право дійсно вважатися людиною. Це правило - просте і знайоме всім з самого дитинства - вчинене тобою,завжди відзеркалюється від інших. Тому оточення приймає за людину лише тих, хто випромінює щирісь, добро, повагу, толерантнтість, та все те що є моральними правилами. Злих, заздрісних, скупих суспільство відштовхує. На основі цього , я вважаю, що людяність - це всі наші вчинки, що повертають до нас суспільство.
Прийменник- це службова частина мови яка служить для створення нових речень. Прийменник - в, на, у , з, зі, із, до, і, й, та
Н. чотириста п'ятдесят восьмий
Р. чотириста п'ятдесят восьмого
Д. чотириста п'ятдесят восьмому
Зн. чотириста п'ятдесят восьмий або чотириста п'ятдесят восьмого
Ор. чотириста п'ятдесят восьмим
М. на чотириста п'ятдесят восьмому
