Бабуся бабуля дідусь дідо
Тип тексту -опис
заголовок - світанок
Називний дев'ятсот вісімдесят п'ять
родовий дев'ятсот вісімдесят п'ятого
давпїальний дев'ятсот вісімдесят п'ятому
орудний дев'ятсот вісімдесят п'ятим
місцевий на дев'ятсот вісімдесят п'ятому
Ось і осінь. Чого б її не любити, як навколо така невимовна краса! Вона тебе заворожує на кожному кроці. Із самого ранку ти помітив — твій високий білолист озолотився. Спочатку подумав: його сонце ранковим промінням освітило, і він аж засяяв. Але придивився й щиро подивувався: то він од листя такий. Ти похвалився мамі, що з твоїм білолистом зробилося, а вона й каже:— А ясен, сину, вже одсвітив своє, тепер метеликам лад треба дати...Ти знаєш, про які це метелики йдеться? Про сережки. Ти не раз діставав їх по парі й чіпляв на вухо, оті сережки. У них — насіння. Його й має посіяти ясен, щоб нові ясенки піднімалися. А яка смакота це для снігурів!Кожен день приносить тобі цікаву несподіванку. Ото пішли ви з сестрою до лісу. А там усе таке барвисте: берези стоять золоті, клени — помаранчеві*, осики — малинові, берести* — аж червоні, а дуби — наче їм і нічого. Зеленіють собі дуби — пізно весною прокинулись, пізно й листя скинуть. А декотрі й цілу зиму не скидатимуть — не линятимуть. Того й назва така в них — дуб-нелинь.… А то ходив ти в поле. Став і прислухався. Жайвора вже не чути. Хіба що якийсь обізветься та й затихне. І йому в дорогу пора. Зате коники виграють — раді, що самі у полі зосталися, що тепер і їх далеко чути. Але, буває, не дуже довго їх і послухаєш. Ураз зашуміло, загомоніло, залементувало — налетіла не зграя, а ціла хмара граків. І так стрімко кружляють, вирують, шугають*. Ото базар!…. Ось після холодних днів стало сонячно, тепло, немов улітку. Засновигали* метелики, зашерхотіли прозорими крильцями бабки, а павучки — у повітрі літають, верхи на павутинні. Простяглися срібні ниті у повітрі, поснувалися між деревами, кущами... А небо синє-синє, повітря чисте, а вода в озерах — мов дзеркало. Така тиша, і спокій, і радість, і смуток, радість, що літо. Смуток, що літо бабине... Це останнє тепло...<span>
</span>
Богом дана земля
Нам всім пощастило народитися та жити саме в Україні - країні з багатою славетною історією, безліччю історичних та культурних пам'яток та гарною різноманітною природою. Є в Україні і густі ліси, і безмежні приморські степи, і сиві гори, і полонини, де навесні так багато квітів, що очей не відведеш від цієї краси.
А які у нас міста! Старовинний град Кіїв, зі златоглавими храмами і сучасними будівлями, і міста на Поділлі з середньовічними замками, і Запоріжжя, овіяне козацькою славою... Тисячі людей зі всього світу приїздять до України, щов все це побачити. Нам безумовно є чим пишатися!
Так хай живе й квітне наша Україна - многая, многая їй літа!
