Прикметник як частина мови<span><span>Прикметником називається частина мови, що виражає ознаку предмета і відповідає на</span><span>питання який? яка? яке? чий? чия? чиє? Наприклад: сміливий, щаслива, зелене, сестрин,</span>батькова, братове.<span>Прикметники виражають: а) ознаки кольору (білий, бузковий); б) розміру (широкий,</span><span>малий); в) віку (старий, юний); г) смаку (солоний, кислий); д) запаху (запашний, п'янкий);</span><span>е) матеріалу (металевий, кришталевий); є) якості (твердий, гнучкий); ж) приналежності</span>(тещин, сватів); з) зовнішні прикмети (гарний, смаглявий); и) внутрішні властивості(добрий, милосердний); і) ознаки за відношенням до місця (сільський, обласний); ї)<span>простору (далекий близький); й) часу (вечірній, завтрашній) тощо.</span>Ознаку предмета прикметник може виражати безпосередньо (ніжний голос, тепла хвиля,<span>широке поле) або через відношення до інших предметів (полотняна скатертина -</span>скатертина з полотна, бабусина казка - казка бабусі).Морфологічні ознакиПрикметник змінюється за родами, числами і відмінками, і ці його форми залежать відформ іменника, з яким прикметник узгоджується: струнк-ий юнак-0 - струнк-ого юнак-а,<span>струнк-ої топол-і, струнк-і дівчат-а - струнк-их дівчат-0. Рід, число, відмінок і група</span><span>відмінювання прикметника є його морфологічними ознаками.</span>Синтаксична рольУ реченні прикметник виконує синтаксичну роль:<span>1) узгодженого означення : Тоненький струмок диму поволі піднявся над сторожкою,</span><span>понад віттям дерев та й послався над ними прозорою хмаркою. Дубовий Нестор дивиться</span>крізь пальці на білі вальси радісних беріз;2) іменної частини складеного присудка: Яка важка у вічності хода.І все ждало. Тишастояла якась неспокійна.Світле безмежжя здавалось крихким.За характером ознаки, яку вони виражають, морфологічними і словотворчими<span>особливостями, прикмет<span>ники поділяються на: 1)якісні; 2)відносні; 3)присвійні.</span></span><span> Якісними називаються прикметники, які виражають такі ознаки предмета, що можуть</span><span>виявлятися більшою або меншою мірою: кмітливий юнак - кмітлив-іший - най-кмітлив-</span><span>іший; добре серце - добріше - най-добр-іше.</span>Відносними називаються прикметники, що виражають ознаку предмета за його<span>відношенням до інших предметів, дій, обставин: бурштинове намисто, осінній день,</span>сьогоднішній випадок, перелітніптахи.<span>Присвійними називаються прикметники<span>, які вказують на належність предмета кому-</span></span>небудь і відповідають на питання чий? чия? чиє? Наприклад: мамина казка, батьків сміх,дівоче обличчя, ведмежий барліг.Вживаючись у переносному значенні, відносні та присвійні прикметники можуть<span>переходити в розряд якісних. Наприклад: золотий ланцюжок (відносний) - золота душа</span>(якісний); срібний перстень (відносний) - срібний голос (якісний); лебединий пух(відносний) - лебедина пісня (якісний); зміїна отрута (присвійний) - зміїнийхарактер(якісний).Ступені порівняння прикметників<span>Оскільки якісні прикметники виражають ознаки, що можуть виявлятися більшою чи</span>меншою мірою, вони мають ступені порівняння: вищий і найвищий. Кожен зі ступенів має<span>дві форми: просту і складену.</span><span>Вищий ступінь порівняння вказує, що в одному предметі ознака виявляється більшою</span>мірою, ніж в іншому.1. Проста форма вищого ступеня порівння утворюється за допомогою суфіксів -іш, -ш:<span>добрий -добр-іш-ий, милий - мил-іш-ий, довгий - дов-ш-ий, міцний - міцн-іш-ий. У деяких</span><span>прикметниках при цьому можуть випадати суфікси -к-,-ок-,-ек-: тон-к-ий - тон-ш-ий</span></span>
Мої улюблені ігри. Кожен з нас любить якось проводити час і у кожного є свої улюблені ігри. Зараз я розповім тобі, дорогий читачу, про свої улюблені. Далеким літом я їздив у Дагер «Дзеркальний», і у нас були чарівні вожаті! Ми грали дуже багато, і ніхто не нудьгував. Так от, моя улюблена гра була-петушкі.Ми креслили на асфальті коло, брали правою рукою ліву ногу за спиною, ліву руку прибирали і грудьми намагалися вибити суперника. Я завжди вигравав! А моєму другові подобалася ось така гра, називалася вона «кенгуру»: вибиралися пару Неграючий, введення виводив людей подалі від грального місця, Неграючий вибирали те, що буде зображувати один з тих, якого повели. І введення приводив по черзі хлопців, Неграючий спеціально не вгадували, а потім говорили «молодець, ми спочатку знали слово ...» і все об'еснялі.І це ще мінімум. Табір - диво место.ілі у кожного напевно є улюблена гра. У мене вона ось шахи. Деякі цим захоплюються, деякі ігнорують. І ксаті у мене добре виходить. Коні і королі стають як живі, ти стаєш їх полководцем і береш участь у битві.
Пропоную скласти такі речення зі словами радісний та веселий: 1. Радісна та усміхнена жінка зустрічала свого улюбленого сина. 2. Весела та жартівлива дівчина була першою нареченою у селі. 3. З приходом весни звідусіль лунав веселий та радісний спів пташок.
