Про набожність Марусі:
«Ще маленьке було, а знала і отченаш, і богородицю, і святий боже, половину вірую. А тільки було зачує дзвін, то вже не заграється, ні засидиться дома і каже: «Мамо! Піду до церкви, бач, дзвонять; грішка не йти; тату шажок на свічечку, а другий старцю божому подати». І в церкві вже не запустує і ні до кого не заговорить, та все молиться, та поклони б’є».
Про Марусину вроду:
«Та що ж то за дівка була! Висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очиці як тернові ягідки, брівоньки як на шнурочку, личком червона, як панська рожа, що у саду цвіте, носочок так собі пряменький з горбочком, а губоньки як цвіточки розцвітають, і між ними зубоньки неначе жарнівки, як одна, на ниточці нанизані».
Детальний опис одягу Марусі:
«Сорочка на ній біленька, тоненька, сама пряла і пишнії рукава сама вишивала червоними нитками. Плахта на ній картацька, черчата (пофарбована в червоне), ще материнська – придана, тепер вже таких не роблять. І яких-то цвітів там не було? Запаска шовкова, морева; каламайковий пояс, та як підпережеться, так так рукою і обхватиш, – ще ж то не дуже і стягнеться. Хусточка у пояса мережована і з вишитими орлами, і лямівка з-під плахти теж вимережована й з китичками; панчішки сині, суконці, і червоні черевички».
Про ввічливість Марусі:
«Іде, як павичка, не дуже по усім усюдам розгляда, а тільки дивиться під ноги. Коли з старшим себе зустрілась, зараз низенько вклонилась та й каже: «Здрастуй, дядюшка» або: «Здорові, тітусю!» І таки хоч би то мала дитина була, то вже не пройде просто, усякому поклониться і ласкаво заговорить».
Про порядність Марусі:
«А щоб який парубок та посмів би її зайняти? Ну-ну, не знаю! Вона й не лаятиметься, і ні слова й не скаже, а тільки подивиться на нього так пильно, та буцім і жалібно, і сердитенько, – хто її зна, як-то вона там загляне, – так хоч би який був, то зараз шапку з голову схопе, поклонивсь звичайненько, і ні пари з уст не мовить, і відійде дальш».
Загальна характеристика Марусі:
«О, там вже на все село була і красива, і розумна, і багата, звичайна, та ще к тому тиха, і смирна, і усякому покірна».
Александр Сергеевич Пушкин
Опрятней модного паркета
опрятней модного паркета
блистает речка, льдом одета
мальчишек радостный народ
Коньками звучно режет лед
на красных лапках гусь тяжёлый
задумав плыть по лону вод
ступает бережно на лед
скользит и падает;весёлый
мелькает, вьётся первый снег
Звездами падая на брег
Метафора - скрытое сравнение. Сюжеты придумывают как модели ситуаций реальной жизни. часто в литературных произведения описывают реально происходившие события ("слово о полку игореве") или же ситуации из жизни становятся фоном для литературно творения ("капитанская дочка"). Таким образом сюжет - скрытое сравнение с нашей жизнью,метафора реальной жизни.
Микула Селянинович - это богатырь в образе простого человека. Он очень трудолюбив и усерден, любое дело доводит до конца. Микула обладает неимоверной физической силой и силой духовной. На первый взгляд, герой предстает простым необразованным человеком, но, несмотря на свою молодость, он мудр. Также Микула очень щедр: может наварить пива и созвать на угощение всех мужиков с округи. Все эти качества создают образ человека работящего, простого, но в то же время готового постоять за себя и за Родину, помочь ближнему. Именно этот образ и воспевается во многих русских былинах.