Сава:
Він був високий ростом, вищий від свого брата, але ніжно
збудований, як мати. З лиця подобав також на неї і був би гарний, коли б
не його безустанно заблуканий погляд, що мав у собі щось зимного30[30] й
несупокійного. З його ніжного, майже дитинячого обличчя вражав його
погляд прикро і відтручував від себе. Очей сих не наслідив він ані від
тата, ані від мами. Коли очі Івоніки були дзеркалом самої доброти серця й
чесноти, погляд у Марійки м'який, звичайно глибокий і зажурений, в
усміху несказанно лагідний і гарний, то його очі, великі й сиві, не мали
нічого спільного з його дитинячо-молодим обличчям.
Але він -
то вже інша галузь. Росте й горнеться кудись.. . та не до доброго й не
до нас. Він роботи боїться, йому танець у голові. Зо стрільбою ходив би
день і ніч по полі й по лісі, а про хату думає лише тоді, коли мамалиґа
на кружок вивернеться. Йому однаково, чи товар поєний, чи ні,- коби йому
спрага не допікала. Йому однаково, яка погода надворі, чи се землі і
збіжжю по добру, чи се бджолу не вбиває,- коби він у своїх збитках мав
гаразд, коби йому меду доволі, аби потайком із горівкою змішати та бог
знає з ким випити!
Тато його не позволяв йому курити, бо сам не
курив, а Григорій усе приносив йому пачку з Гоппляцу, як знав, що в
нього вже тютюну не стало, а він хотів курити. В тата пив він горівку
лиш 3-4 рази до року - на різдво, на Великдень, на храм і на Новий рік
або в м'ясниці,- а тут частували його не раз і не два, а по кілька разів
до тижня. А вже найліпша була для нього Рахіра.. .
Михайло:
І
не саме великий, але плечистий і сильний, а з лиця мов у якої дівчини,
лише що над устами засіявся вус. Дівчата в селі знали добре, який він
був, одначе він держався від усіх так далеко, був такий соромливий і
замкнений, що ніхто не міг про нього сказати, щоб глядів за одною довше,
ніж за другою.
Такий був Михайло! Просто пішов до бурдея, не
ївши, щоб товару подивитися, за всім доглянути; аби на завтра пристарати
до орання, аби братися до землі.
Сава про нього так казав:
"Михайло був баба, хоч був сильний, як медвідь, і плечі у нього, як у
великана, садив на них мішки, як ніщо; хоч, щоправда, до роботи був
здатний, як рідко хто перший-ліпший. Але серце було у нього м'яке, як
тісто!..
Рахіра мала багато спадкових вад — злодійкуватість, жорстокість,
нечесність, заздрість — і не цуралася їх. Вона підтримувала всі темні
інстинкти в Саві і цим прив'язала його до себе.
Анна всіма
характеризується як добра, розумна, шляхетна й порядна дівчина. Вона
здатна на щирі та палкі почуття. Але не може протистояти родичам, які з
неї знущаються. Самотня душа не знала, до кого прихилитися, тому не
встояла перед Михайловою любов'ю, не знайшла в собі сили вберегти його
дітей. Добре, що Анна знайшла в собі сили жити далі, працювати, бути
такою ж доброю, і, врешті-решт, заслужила щастя.
Лис хитрий і підступний ми прл це дізналися тоді коли він вирішив обманути звірів лісу
«Щука» Глібов аналіз Тема «Щука»: зображення суду (його несправедливість і залежність від панівних класів ) над Щукою, яка здійснювала різноманітну шкоду в ставку його жителям і отримала вирок повернутися знову в річку. Ідея «Щука»: засудження дій судочинства, їхня легковажніст , безглуздість , а через образ Лисиці — підступності, хитрості, хабарництва. Основна думка: «Як не мудрують, а правди ніде Кінців не можна поховати …». Мораль «Щука»: Судді зобов’язані діяти відповідно до законодавства, а не підтримувати зацікавлену особу ( Лисицю). Глібов засуджує хабарництво, несправедливість, лицемірство. Герої байки «Щука»: судді — два Осли, Шкапа, два Цапи; Щука, Лисичка, автор. Сюжет «Щука» Хижій Щуці в суді пред’явлено звинувачення. Вона настільки завинила («того заїла в смерть, другого обідрала»), що її злочин вже не можна буде прикрити — «кінців не можна поховати». І все ж Лисиця, як адвокат, щоб допомогти хижакові , запропонувала суддям «ворожу Щуку утопити». Прихильність Лисиці визначена не тільки станової солідарністю: А чутка у гаю була така, Що нiби Щука та частенько, Як тiльки зробиться темненько, Лисицi й шле то щупачка, То сотеньку карасикiв живеньких Або линiв гарненьких… Судді прислухалися до пропозиції Лисиці і винесли відповідний вирок. Композиція «Щука» Введення. За злочинну діяльність Щуку силоміць представили до суду. Опис суддів. Таємний зв’язок Щуки і Лисиці. Основна частина. Судовий процес над Щукою. Винесено вирок, дія якого припинена. Закінчення. Новий вирок суддів за пропозицією Лисички: «У річці ворожу Щуку утопити!» Що й було виконано. Усі образи в цій байці є алегоричними. За масками криються типові персонажі з реального життя. Письменник бачив навколо себе суспільну несправедливість і не міг з нею змиритися, тому засудив її у своєму творі. Бо кожному українцеві по-справжньому болять негаразди та нечесність у своїй рідній землі. Леонід Глібов у байці «Щука» зображує сучасну йому систему судочинства, і змальовуючи узагальнені образи суддів та працівників судової системи. Автор наголошує на проблемах нерозумності деяких державних працівників.