Сиза ніч огорнула українське село. Де-не-де палає свічечка в будинках, неначе світлячок. У цей час, після важкої роботи, жінки сідають біля вікна й починають вишивати. Візьме червону нитку й вишиє узор з любов'ю, ніжностю. Бере чорну - з тугою за сином, що пішов у далеку путь до Запорозької Січі. Так, це вишиванка - український національний одяг. Її красота пройшла крізь століття, тому ми й зараз можемо насолоджуватися нею. Говорять, що кожен узор на ній - особливий, має якийсь прихований смисл. Тканина білого кольору, але останнім часом використовують і чорний.
У мене й самого є вишиванка, яку я з гордістю ношу.
Я пишаюсь своєю подругой тому, що вона гарно вчиться, поважає старших та в неї дуже багато гарних якостей. Моя найкраща подруга мене завжди підтримає, поділиться, пожаліє. І не тільки зі мною вона дружить, а це значить, що вона дружелюбна. Я дуже рада, що вона зі мною дружить. Коротко сказати, вона гарна дівчинка, оптиміст, та взагалі вона найкраща.
Художнє слово полонило мене, проте сама я навряд чи змогла б колись писати так само гарно.
<span>Художнє слово полонило мене, проте й інші види мистецтв мають свої принади.</span>