Мій однокласник хворий на ангіну, він потребує допомоги.
<span>Я ніколи не був
акуратним. Мама часто сердилась: «І в кого ця дитина така?» Однак колись я
переконався в тому, що робоче місце кожного повинно бути в порядку. Ось ця
історія.
Зазвичай
я витрачав на уроки багато часу, кілька годин. Адже треба було зі всього безладу дістати саме той зошит, який мені
був потрібен. І дуже
добре, якщо гора зошитів не завалювалась за диван або на підлогу.
Підручники я міг використовувати як
плацдарм для військових дій
або як залізничну
колію. У такому разі спочатку мені хотілося погратися, а потім уже
займатися уроками.
Якось
я прийшов зі школи й охнув. На моєму письмовому столі панував ідеальний
порядок. Підручники акуратно стояли на поличці. Усі непотрібні ручки були
викинуті, а олівці красиво заточені й поставлені у стаканчик. З'ясувалось, що
за моєї відсутності приходила бабуся і довела до ладу кімнату.
Спочатку
я хотів розлютитися, проте сердитися не було на кого. Бабуся давно пішла.
За
деякий час я сів за уроки. І зробив їх на диво швидко. Всього за одну
годину!
Висновок
напрошується сам. Робоче місце має бути в порядку. Тоді не треба буде марно
витрачати час. А час — це найцінніше у житті людини.</span>
Пропоную скласти такий діалог про здоровий спосіб життя:
- Доброго дня, Антоне! Як справи?
- Привіт, Артеме. Та я ось трошки прихворів.
- Знову?
- Так, це вже втретє за цю осінь!
- Нічого собі. А ти не думав про те, що це через те, що ти не ведеш здоровий спосіб життя?
- А хіба таке може бути?
- Звичайно. Я бачив, що ти палиш. Це неподобство! Імунітет знижується та ти починаєш хворіти.
- Можливо. А може ти можеш щось порадити?
- Треба більше бувати на свіжому повітрі, менше сидіти за комп'ютером, я знаю, що ти любиш гратися в ігри.
- Так, це правда.
- Тоді тобі потрібно більше рухатися, робити зарядку зранку.
- Дякую тобі, обов'язково прислухаюсь до твоїх порад! Бувай!
- Одужуй, бувай!