У деяких народів Африки існував предметний лист у вигляді намист із різнобарвних бусинок, раковин, зерен. З їхньою допомогою становили послання – освідчення в коханні, попередження про небезпеки, запрошення. У нігерійського народу йоруба про винесення смертного вироку сповіщало своєрідне послання – яйце папуги, подібно п’яти апельсиновим зерняткам з однойменного оповідання Артура Конан Дойла. Цікавим прикладом піктографічного листа є пословичное лист народу эве, що живе на території Нігерії й Гани. Стандартні картинки використали для записів (вірніше, нагадування) «слів старих», тобто народної мудрості. Умовні значки й картинки вирізали на посудинах з гарбуза – калебасах. От приклади запису деяких прислів’їв эве:«Куди голка, туди й нитка» (сини випливають по стопах батька).«Мир великий, як баобаб!» (людина намагається, коштуючи між деревами, обхопити їхнім разом). В Африці здавна існують і більше доконані форми листа, причому не запозичені, а споконвічні. Так, жителі Сахари туареги користуються консонантним листом тифинаг, що сходить до древнього лівійського листа, дотепер не дешифрованому. Народ ваи, що живе Ліберії й Сьерра – Леонові, пищет складовим листом, що створив в 1833 р. Момолу Лувалу Букэлэ на основі древнього, незбереженого рисункового листа нсибиди.Учені дотепер не прийшли до однозначного висновку, чи була писемність в інків – індійського народу, що жив на території сучасної республіки Перу в XII-XIV вв. Жодне держава не може існувати без писемності: необхідно вести постійний облік, передавати повідомлення про події в країні, розпорядження. Творці величезної держави – найбільшого в доколумбовой Америці – повинні були мати лист. Однак його так і не виявили. Схоже, що лист інків (точніше, предписьменность) просто мало занадто незвичайний вид. Стос ( мовою идейцев кечуа – «вузол») – оригінальне породження инкской культури; це вовняні або бавовняні мотузки, до яких прив’язували ряди шнурків. Число шнурків на одній мотузці доходило до сотні, і на них зав’язували вузли різної форми. Кількість і форма вузлів позначали числа. Найбільш вилучені від мотузок вузли відповідали одиницям, ледве ближче розташовувалися десятки, ще ближче – сотні, тисячі… За допомогою цих вузликів, що нагадують кісточки рахунків, виражалося будь-яке число, а кольори шнура позначав той або інший предмет. Бурий кольори символізував картоплю, жовтий – золото, червоний – воїнів і т.д. Стос дозволяло чиновникам передавати різну інформацію про податки, число воїнів у тій або іншій провінції, позначати людей, що пішли на війну, кількість загиблих, народжених або померлих і багато чого іншого. Розшифровували інформацію спеціальні тлумачі стос – стос – камайокуна. Головним серед них був «особистий секретар» Верховного правителя інків – Великого Інки, що подавав йому зведену інформацію. Іспанці, що зштовхнулися зі стос, були уражені тією швидкістю й точністю, з якої їм видавалися самі різні відомості. Взявши в руки стос, кипу-камайокуна відразу ж починав «читати» по шнурах і вузлам. Голос читця ледь устигав за його поглядом і рухами рук. Предписьменностью була й піктографія. Слово це запозичено із грецької мови й у перекладі означає «рисунковий лист», тобто таке, при якому повідомлення передається за допомогою малюнків. До піктографії, очевидно, ставляться й древні наскальні малюнки. Піктографія використається й у сучасному світіТак, малюнок вилки й ножа на дорожньому знаку, що означає, що поблизу перебуває ресторан, – це сама теперішня піктограма. Інший приклад – що біжать, пливучі, що боксують людські фігурки. Подібними піктограмами на олімпіадах і інших великих міжнародних спортивних змаганнях позначають різні види спорту. Піктограми зручні, оскільки не пов’язані з конкретною мовою й усім зрозумілі. Але саме тому вони непридатні для запису мовлення й властиво листом не є. Піктографія – внеязиковая знакова система, оскільки вона прямо виражає думки, а не слова й речення. І проте саме з її відбувся найдавніший словесний лист. Багато народів, створивши піктографію або інші писемності, так і не зуміли самостійно винайти листПро деякі явища важко сказати, що перед нами: предписьменность або вже лист. Наприклад, учені дотепер сперечаються про таблички з острова Великодня, про ацтекський лист і інших предписьменностях. Теперішній лист виникає тільки тоді, коли зображення стає не малюнком, а знаком, абстракцією. Про це перетворення говорить можливість уживати такий знак у переносному значенні, передавати й інші слова, які також або схоже звучать. Подібним чином записують і сучасні ребуси. Аналогічно було влаштовано й древній лист. Ребусний принцип епізодично зустрічався й у предписьменностях. У знаковій системі, використовуваної африканським народом йоруба, шість раковин означають ‘привабливий’ (а шнур із шістьома раковинами – щось начебто любовного послання).
