Вишиванка це оберіг України.Українці вишивають червоними та чорними нитками на білому тлі.Вишиванкою прикрашають рушники, сорочки, спідниці.Здавна люди вірили що вишивка захищає їх від темних сил.Вишивали речі різними візерунками.У кожного візерунку було своє значення.
-Радий тебе бачити. Чому я так давно тебе не зустрічав?
-Я їздив до Львова.
-Справді? Ну і як тобі місто?
-Дуже сподобалось. Мені здається, що у Львові найкраща архітектура.
-Не згоден. Україна завжди славилася своєю народною архітектурою. І не тільки у Львові.
-Це дуже цікаво. Розкажи детальніше.
-Ти знаєш, в Україні збереглось багато пам'яток народної архітектури XVI—XIX ст.,
серед яких чимало творів світового значення. Дослідження цих пам'яток
вимагає зусиль спеціалістів різних галузей наук: археологів, етнографів,
архітекторів, істориків.
-Цікаво, про народну архітектуру Украни згадується в історичних джерелах?
-У документах, що дійшли до нас з давніших
часів, багато описів замкових комплексів, які належали феодальній знаті.
Щоправда, не маємо відомостей про сільське житло, але зустрічаємо
багато свідчень того, що, наприклад, ще в першій половині XVIII ст. житло козацької
старшини було дуже подібне до хат заможних селян, козаків і міщан.
-Дякую за цікаву інформацію.
Я хочу сказати що потрібно цінувати кожну мить-бо життя таке коротке.Час минає. Секунда за секундаю ми старішаємо. Час нас віділля від
трипільського гончара, що робить добру справу. Час минає, скрізь пальці
роботящої людини, історія плине і ми не замислюємось яке життя коротке. Людина не замислюэться, що для неї гроші це спосіб
нормального прожиття. А дріб’язкові сварки і щоддене сидіння перед інтернетом –
марнування і не цінування власного життя. А роблячи добрі справи,завжди пам’ятай
про те що, саме ми творимо своє щастя наших дітей та внуків.
Народ говорить: що цінування власного життя це і є головний скарб в пам’яті
людини. Старі люди більш розуміють всі барви життя, оскільки вони розуміють,що
вони своє життя прожили.
Все в житті нам дається тільки раз: народження, дитинство, молодість і як не
прикро старість. Читаючи хороші, мудрі, старі книги ми завжди розуміємо цінність
життя взагалі. Потрібно прислухатись да старих людей вони завжди цінують моменти
свого життя.
<span>Завжди пам’ятайте своїх батьків цінуйте їх адже вони цінують вас, і
надіються, що ви також це будете робити. Це і є головна ціль прожити своє життя
не марнуючи його, а прожити з високо піднятою головою все життя, і не втратити
жодної хвилини.</span>
Яким я уявляю майбутнє України
Я люблю свою батьківщіну. Люблю її безкрайні простори, засіяні золотавим колосом, могутнє Дніпро, що широко простягається вздовж великих берегів, пронизуючи саме серце моєї держави. Я люблю свій народ, і знаю що він любить мене. Україна багата та вродлива наречена, яку весь світ вважає могутнью та непокорною. Вона омита кров’ю своїх сінив багатою віковічною істрією. Не одне століття вона боролася за свою незалежнисть. Дух незламності живе в серці кожного українця, в його крові тече загартованність та жага до жіття.
Україна в майбутньму стане перспективною державою, бо вона має працьовитий народ. В її землях найцінніше, що може дати природа людині. Ми маємо все що може зробити нас щасливими: природні ресурси та сімейні цінності, культуру та розумовий потенціал. Ми маємо обрати вірний шлях, що приведе до розвитку ураїнського суспільства. Україна стане розвиненою промисловою державою. Її майбутнє за технічним розвитком, адже українці—це розумна нація. Величезна кількість вчених українців, працює закордоном, бо їх там цінують більше. Але Україна зможе навчитися цінувати та підтримувати інтелектуальний талант свого народу, вона забезпечуватиме гідне життя найуразливішу ланку суспільства.
Україна зможе підвестися з колін, припинити кровопролиття свого народу. Не допустити розірвання на шматки. Вона не може мати іншого шляху, адже вона робила це завжди і зробить це знов. Я пишаюся своїм корінням, своєю культурою, своєю вірою в світле майбутнє України. Жовто-блакитний прапор завжди символізуватиме блакитне чисте небо, та безкрайні простори золотавої пшеніці. Мій народ збереже свою історію. Від моря до гір, від степу до рік, від дідів до сінив, від матері до дитини, ми все пронесем та віддамо нащадкам, бо то наша істрорія, то наша земля.