Замурзаний медом онучок вигойдувався на міцних дідових руках (А. М'ястківський).
Осіннє листя, змокле під дощем, світилося сумним світлом (І. Вільде).
Море мовчало зовсім, приспане тихою ласкою ночі(Дніпрова Чайка).
<span>Я люблю українське село, повне шуму, повне дум (В. С.)
</span><span>Увесь цей степ, залитий сонцем, огорнутий голубими дим -ками весняних випарів, навіває на людину до життя. ( Гр. Тютюнник)
</span><span>На березі хвилястої Десни стояло оповите в сни місто. ( М. Рильський)
</span>Мріють про весну опушені білим хутром берези
<span>й осики клени і липи. </span>
<span>(За А. Волковою ) </span>
<span> У зоопарку
Я дуже люблю ходити в зоопарк.
І скільки себе пам’ятаю, любив завжди. Мені в зоопарку подобається
більше, ніж у цирку. А коли приходжу в зоопарк, я швидко пробігаю повз
майже всі клітки з тваринами і «на закуску» залишаю зустріч із
ведмедями. Не з мавпами, як більшість моїх друзів, а з ведмедями,
бурими і білими. Навіть коли ми буваємо в інших містах, я прагну
потрапити в зоопарк і відвідати «іногородніх» ведмедиків</span>
Звернення до дитини
Ой люлі, люлі моя дитино
В день і в ночі.
До Бога
Чи ти мене, боже милий,
Навіки забуваєш,...
Звертання до діброви
Ой діброво - темний гаю!
До думи
Думи мої, думи мої
Лихо мені з вами
До світу
Світе тихий! Світе ясний!
Світе вольний, несповитий!
До бабусі
Бабусенько, голубонько,
Серце моє, ненько!
До синів
Сини мої, гайдамаки!
Сини мої! орли мої!
До волхва
Заворожи мені, волхве,
Друже сивоусий!
До України
Світе тихий, краю милий,
Моя Україно.
1 - ганьбити
2 - турбувати
3 - зомлівати, втрачати свідомість
4 - не усвідомити, не збагнути
5 - не любити, не терпіти, відчувати відразу
6 - примушувати, силувати
7 - занедбувати, занехаяти, гребувати, гордувати