Твір-розповідь - це такий твір, у якому розповідається про чиїсь дії або про події, які відбуваються з кимось або чимось. Таким чином, трір-розповідь про Одесу можна написати на основі, наприклад, власного візиту до Одеси. Можна написати і про історію цього міста - це також буде твір-розповідь. Цей твір буде про історію міста.
Одеса - перлина у моря
Одеса - це дуже гарне місто на узбережжі Чорного моря з неповторною атмосферою і безліччю пам'яток, які слід обов'язково побачити. Її називають і Південною Пальмірою, і "перлиною", і "мамою". Крім того, Одеса - місто з дуже багатою історією.
Археологи стверджують, що перші поселення на території, де тепер стоїть Одеса, були збудовані давньогрецькими мореплавцями ще у сьомому сторіччі до нашої ери. Потім на цьому місці жила Ногайська орда, а з 14 сторіччя ця земля належала Великому князівству Литовському. Тоді там стояла фортеця та селище з назвою Коцюбіїв, яку згодом було змінено на Хаджибей.
Хаджибей став Одесою після завоювання фортеці у вересні 1789 року військами на чолі з Хосе де Рібасом. Нескладно здогадатися, на честь кого потім назвали найзнаменитішу вулицю в Одесі - Дерібасівську.
Після захоплення фортеці поселення Одеса отримало статус міста, яке стрімко розвивалося завдяки торгівлі. Розквіту торгівлі сприяв торговий режим «порто-франко», що діяв з 1819 по 1859 роки. Саме до цього періоду відносяться багато з будівель історичного центру Одеси. І взагалі, у центральній частині Одеси розташовано багато будівель кінця XVIII — XIX століть, які безумовно слід побачити.
Багато чого бачила Одеса: після октябрьскої революціі і під час громадянської війни місто переходило кілька раз з рук в руки, а під час Великої Вітчизняної було окукповано німецько-румунськими військами. Під час Другої Світової захисники міста ховалися у катакомбах - величезній мережі підземних ходів під містом.
Тепер Одеса - відатний історичний, культурний, промисловий та науковий центр. Історичний центр Одеси внесено до попереднього списку об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО.
Називний - Вісімдесят дев"ятий
Родовий - Вісімдесят дев"ятого
Давальний - Вісімдесят дев"ятому
Знахідний - Вісімдесят дев"ятого
Орудний - вісімдесят дев"ятим
Місцевий - На вісімдесят дев"ятому
Кличний - Вісімдесят дев
Андріївська церква в Києві”
Андріївську церкву часто називають лебединою піснею видатного
майстра вітчизняної архітектури Бартоломео Растреллі. Височить вона на
одній з круч Старокиївської гори. З її тераси чудово видно древній
Поділ, задніпровські далі, нові житлові масиви.
Побудовано Андріївську церкву на замовлення імператриці
Єлизавети Петрівни. Проект споруди розроблено Б. Растреллі 1748 року,
будівельні роботи велися у 1749 — 1754 рр. під керівництвом відомого
московського зодчого Івана Мічуріна. У створенні храму брали участь
багато спеціалістів Петербурга, Москви, Києва, тому Андріївська церква
вважається пам'яткою творчої співдружності російських та українських
майстрів.
За свою історію церква багато разів ремонтувалася. Вже у перші
роки після закінчення будівництва вона була занедбана, оскільки після
смерті Єлизавети Петрівни царський двір уже не цікавився київськими
будовами. Освячення храму відбулося лише 1767 року.
У XIX сторіччі кілька разів ремонтувалися верхи церкви, що
призвело до грубого спотворення первісної форми обрису бані і втрати її
декору. В такому вигляді пам'ятка перебувала до 70-х років XX століття.
З 1917 по 1953 рік неодноразово провадилися роботи по зміцненню
фундаментів Андріївської церкви й пагорба, на якому вона стоїть, та по
відведенню підґрунтових вод: виконувався ремонт фасадів, інтер'єра,
робилася консервація живопису та різьблення.
У 1970 році на замовлення Софійського заповідника з Віденського
музею Альбертіна було одержано фотокопії растрелліївських креслень
Андріївської церкви, що там зберігалися. За цими кресленнями київські
реставратори (проект архітектора В. Корнєєвої) у 1978 році відновили
первісну форму бані, і ця чудова пам'ятка російського та українського
зодчества постала перед киянами такою, якою її проектував Б. Растреллі.
Андріївська церква — одна з найяскравіших будівель стилю
барокко, який поширився у вітчизняній архітектурі та мистецтві
наприкінці XVII — у середині XVIII ст. Прийшовши з заходу, цей стиль
підпав під вплив місцевих традицій і набув своєрідних національних рис.
Для барочних споруд характерні парадність, ефектність, мальовничість і
динамічність архітектурних форм, багатство декору, яскраве контрастне
фарбування стін, велика кількість позолоти. Всі ці риси притаманні
Андріївській церкві.
<span>
</span>
Завірюха- хуртовина, хурделиця, заметіль.
Дорога- траса, шосе, шлях.
Ответ:
Підрядними допустовими
Объяснение:
Підрядними допустовими називаються речення, які вказують на умови, незважаючи на які або всупереч яким відбувається дія, виражена в головному реченні, і які відповідають на питання незважаючи на що?