1. Геть одбившись од гурту , їде лицар в самотні.
2.Міст просто поєднав два протилежні береги , творячи ще одну нерухомість поміж їхнім одвічним спокоєм .
3.Зачувши розмову з суміжної кімнати , вийшла Докія Петрівна з дитиною на руках .
4.Вода розірвала камійні обійми й мчала вниз до моря , спадаючи грізними лавами .
5.Звернув у двір монастиря в поминувши церкву , спинився біля старої з вузькими вікнами кам'яниці.
6. Вузол з харчами був йому уже наготовлений , і підхопивши його він вискочив з хати .
7.Діставши з пачки цигарку він хоче прикурити , але сірники ламаються один за одним . Нарешті вичеркавши , він підносить запалений сірник до цигарки .
9.Собака теж зробився веселий і покрутившися , знехотя потюпав геть .
10 . Відтак дві групи , не дійшовши згоди зробились між собою антиподи .
11.При самій дорозі , помітивши старезну грушу всю вкриту сметанкою весняного цвіту , пан обозний наказав зупинитись на перепочинок .
Іде дощ,блимають блискавки,гримить весняний грім.
На сході червоніє небо,вже гаснуть зорі.
Зійшло сонце,і роса на траві заблищала,
<span>Чорніла вогка земля, і жовтів пісок, бо недавня буря змела тонку пелену нерясного снігу.
</span><span>Микола почув, що тихе море задвигтіло під човном.</span>
Минулий - бачив.
Теперішній - бачити.
Майбутній - бачитиму.
добрі хороші батьки навчають своїх нащадків добра розуму і як потрібно поводитись в гостях по перше треба завжди вітатися здорослими присісти треба тільки здозволу чемно попрохати чи попитати про щось що тебе цікавить не голосно розмовляти прислухатись до порад дорослих ітакож вічливо попрощатись якщо йдеш з гостей
Маруся Чурай, автор багатьох пісень, що стали народними — дівчина з легенди. Навіть на запитання: чи справді вона існувала, немає однозначної відповіді. Деякі джерела підтверджують, що вона дійсно була: серед документів XV-XVІ століть знайдено її смертний вирок. Дехто ж її існування заперечує. Так чи інакше, але про Марусю складали легенди, про неї писали і письменники, і поети, і літературознавці. Складено навіть її приблизну біографію, згідно з якою Маруся Чурай народилася 1625 року в родині урядника Полтавського козацького полку і померла 1653 року від сухот.
Її коротке життя було красивим і трагічним. Вона була народжена для кохання, але воно й спричинилося до трагедії. у поетів завжди дуже чутливе серце — зрада коханого виявилась надто тяжким випробуванням для дівчини, вона отруїла Гриця, за що їй було винесено смертний вирок. Лише в останню хвилину надійшла звістка про помилування...
До образу Марусі Чурай зверталися у своїх творах Боровиковський, Руданський та Старицький. Котляревський використовував її пісні у "Наталці Полтавці".
Більше трьох століть образ Марусі продовжує хвилювати усіх, кому дороге наше минуле, "наша пісня, наша дума", хто відчуває поетичну душу українського народу.
До цього образу звертається і талановита поетеса Ліна Костенко.
