Прилежание представляет собой такое качество человека, без которого, наверное, невозможно добиться успехов в жизни: хорошо учится, найти хорошую работу, быть хорошей матерью или отцом, дочерью или сыном. Прилежный - это значит старательный, усердный, настойчивый, трудолюбивый, последовательный. Прилежание всегда будет главной составляющей общественного успеха. Оно дает нам готовность и стремление к выполнению тяжелой работы, а в результате достижение поставленных целей. Оно помогает нам совершенствоваться, узнавать много нового и расти как человек.Прилежание-отец счастье.<span>
</span>
Головний герой твору, Гуллівер, потрапляє у країну Ліліпутію, де живуть дуже маленькі люди. Спочатку ці незвичайні люди зустрічають його досить-таки приязно, щиро: надають житло, приймають спеціальні закони, які налагоджують його спілкування з місцевими жителями так, щоб воно було гармонійним та безпечним з обох боків, забезпечують його харчами. Далі Гуллівера знайомлять зі звичаями країни, досить-таки дивними. Наприклад, щоб отримати міністерську посаду, треба було взяти участь у змаганнях танцюристів на канаті. Хто найвище підстрибне, той отримує найвищу посаду державного службовця. І ніяких там спеціальних знань, розуму, вміння орієнтуватися в політиці й економіці зовсім не потрібно! Це вже натяк на англійських міністрів та придворних царедворців, які обіймають ці високі посади, зовсім не відповідаючи їм.
А чого варта перша особа держави, яка іменує себе не королем, а саме імператором, що називає себе «відрадою і жахом всесвіту», наймудрішим і найсильнішим у світі (зріст якого дорівнює трьом пальцям). А скільки титулів він має! Зрозуміло, що Свіфт мав на увазі англійського короля Георга І, який перебував на англійському престолі в 1714—1726 роках.
Потім Гуллівера знайомлять з політичною системою країни: виявляється, що в Ліліпутії є дві ворогуючі партії, відомі під назвами Тремексенів і Слемексенів, які відрізняються одна від одної тим, що прибічники однієї з них "дуже полюбляють низькі підбори, а іншої — високі. Причому останні стверджують, що саме високі підбори більше за все відповідають давньому державному устрою Ліліпутії. І на цьому ґрунті між ними відбуваються «найжорстокіші сварки». Проте імператор наказав, що в державних установах слід носити лише низькі підбори.
Ще більш «важливі» обставини викликали жорстоку війну, що ведуть між собою дві великі імперії — Ліліпутія і Блефуску: з якого ж таки боку треба розбивати яйця — з тупого кінця чи, навпаки, з гострого? Цілком зрозуміло, що тут ідеться про сучасну письменникові Англію, поділену на прибічників партії торі і вігів, причому сам Свіфт уже не вірив жодній з них. Між Ліліпутією та Блефуску ведеться сторічна війна. Що ж мав на увазі автор твору? Звичайно ж, Сторічну війну між Англією і Францією.
Маша быстро поняла, что представляет собой Алексей Иванович, который так хочет казаться хорошим, добрым. Гордая Маша отказывается от подарков, что сулит ей Швабрин, хотя явно неизбалованна ими («Одна беда: Маша девка на выданье, а какое у ней приданое? Частый гребень, да веник, да алтын денег…)
Все дальнейшее повествование строится так, что образ «дурочки», как представляет ее Швабрин, и «трусихи» (так называет Машу ее мать, Василиса Егоровна), вырастает до образа сильной, мужественной девушки, гордой и мудрой.
Маша из той категории людей, скромных, незаметных, на первый взгляд, заурядных, которые в трудную минуту преображаются, демонстрируют душевные силы, энергию.
«Трусиха» Маша предпочитает жить взаперти, на хлебе и воде, но не дает согласия стать женой беспринципного, подлого Швабрина: Маша верна любимому человеку и своим высоким моральным принципам.
«Трусиха» Маша ради любимого человека пойдет к самой императрице всея Руси, дабы сказать государыне о невиновности своего жениха, просить великой милости - даровать ему свободу. А ведь подобный шаг могла сделать только отважная, сильная девушка. Не так-то это просто: решиться на встречу и беседу с самой императрицей, расположить ее к себе.
Дав своему произведению такое название - «Капитанская дочка» - Пушкин подчеркнул, что его волнует прежде нравственная проблематика и что Маша олицетворяет собой душевную чистоту, благородство, мужество и скромность.
Сказка "Серебряное копытце" Бажов П.П.
План:
1)Дед Кокованя и сиротка Дарёнка.
2)Жизнь втроём и волшебные рассказы про козлика.
3)Зима в лесу,на промысле.
4)Трое в "балагане".
5)Встреча с Серебряным копытцем.
6)Самоцветы и игры козлика.
7)Исчезновение Мурёнки и Серебряного копытца.
8)Полшапки богатства-на жизнь хватит.
Ответ:
У Лермонтова особой взгляд на родину. он видел все и сочинял стихи. про осень, про родину. Лермонтов очень любил свою родину.
