Ответ:а
Объяснение:пряма мова-я люблю зиму
-а- ---сказала дівчинка
пряма мова - бо в січні в мене день народження
<span> 1) ( ), [ ], проте [ ], ( ).</span>
<span> коли прийшла весна, люди повеселішали, проте сонечко не поспішало пригрівати землю, яка ще була під килимом снігу.</span>
<span>2) [ ], а [ , ( ), ]. </span>
<span>я люблю малювати, а мої друзі, що їх порад я завжди слухаю, не визнають мої картини.</span>
ЗМІНЮВАТИСЯ
з-префікс
мін-корінь
юв ат ис-суффікси
я-закінчення
СЕЛИЩЕ
сел-корінь
ищ-суффікс
е-закінчення
ПРАЦЮВАТИ
прац-корінь
юв ат-сффікси
и-закінчення
ПРАЦІВНИК
анлогічно
НАДДНІПРЯНСЬКИЙ
над-префікс
дніпр-корінь
ян ськ-суффікси
ий-закінчення
Одна книга тисячи людей навчає——————–Книгу читають не очима, а розумом——————–Книга – не пряник, а дітей до себе манить——————–Книгу прочитав, на крилах політав——————–Книгу читати – все знати——————–Книга мала, та серцю люба——————–<span>Книга – дзеркало життя</span>
Прочитайте текст спочатку мовчки, потім уголос за особами. Визначте його тему й головну думку. З'ясуйте стиль тексту, свою думку доведіть.
Добрий лісоруб
Прийшов -якось чоловік у ліс по дрова* Вибрав березу, підняв сокиру. Тут берізка заговори ла жалісно:
- Не рубай мене! Мої дітки-паростки плакатимуть, якщо мене не стане!
Підійшов чоловік до дуба. Почав дуб просити:
- Дай мені ще пожити на світі! Жолуді мої ще не дозріли й не годяться на насіння. Як же виростуть дубові ліси?
Замислився чоловік: «От диво! Ліс живе, ліс думає. У кожного дерева свій розум, у нас із ним одна мова. Кожне дерево знаходить мудрі й переконливі слова. Духу не вистачає його скривдити!»
Тут із хащів вийшов дідок із довгою зеленою бородою. Лагідно глянув на чоловіка й сказав:
- Спасибі тобі, що не знищив моїх дітей! Це принесе тобі щастя. Віднині все, що потрібно, у тебе буде. Дивися лише, щоб твої бажання не стали надмірними.
Попрощався Лісовик і зник.
Жив той чоловік заможно і щасливо до кінця своїх днів* І діти його були щасливі, й онуки, бо ніколи не кривдили нічого живого.
Та якось правнукові доброго лісоруба запраглося, щоб Сонце спустилося з неба й погріло йому спину. Розгнівалося Сонце на таку його дурість і спалило нахабу промінням.
Того нещасливого дня гаряче проміння так налякало дерева, що ті оніміли навіки. Відтоді люди не чули від них жодного слова.
- Поясніть значення вислову втратити спільну мову, Чи можна втратити спільну мову з природою? У чому це виявляється?
- Назвіть почуття, які викликали прохання дерев у лісоруба. Яке почуття викликали забаганки лісорубового правнука в Сонця? Звіртеся зі Словничком назв почуттів.
- Складіть і запишіть план тексту казки. Усно перекажіть за ним казку. Роздивіться ілюстрацію. Пофантазуйте і розкажіть, що на ній зображено. Доберіть кілька варіантів назв.
План тексту казки
<span>1. У ліс по дрова. 2. Розмова з деревами. 3. Мудрі слова є у всього живого. 4. Люди щасливі, коли розуміють природу.
5. Ганебний вчинок егоїста. 6. Дерева оніміли.</span>