1 хто викрав Ганну - татари
2 Павлу народився у родині -Судані
3 де знайшов свою сестру Павлу - в Криму
4 хто продав Павлу татарам - харциз
Соломія та Остап. Закохані, але змушені розлучитися через примху пана, молоді люди не стали коритися долі, вирішуючи втекти в Бессарабію у пошуках кращого життя. Однак, їхній шлях був нелегким й трагічним. Автор розкриває образи саме в боротьбі з лихою долею, підкреслюючи гідність та глибокий психологізм головних персонажів. З першого погляду Соломія та Остап є типовими представниками селянства того часу, однак при глибшому розумінні твору, при подальшому аналізі поведінки головних героїв стає зрозумілим той факт, що перед нами непересічні залякані селяни-кріпаки, а люди, сповнені почуття гідності, прагненням до волі, здатними нести відповідальність за прийняті рішення й за своє життя. Треба зазначити, що жага волі присутня не тільки в зовнішня — скинути с себе кріпацьке ярмо, жити як людина -, а й внутрішня — мати змогу самому приймати рішення, бути вірним своїм принципам.
Надіюсь таке?
Отже , вона прийшла , довгоочікувана зима! Добре пробігтися по морозцем в першу зимовий ранок ! Вулиці , вчора ще по-осінньому похмурі , суцільно покриті білим снігом , і сонце переливається в ньому слепяшім блиском. Химерний візерунок морозу ліг на вітрини магазинів і наглухо закриті вікна будинків , іній вкрив гілки тополь. Глянеш чи вздовж вулиці , витягнувся рівною стрічкою , поблизу чи навколо себе подивишся , всюди все те ж : сніг , сніг , сніг. Зрідка підіймається вітерець пощипує обличчя і вуха , зате як красиво все навколо! Які ніжні , м'які сніжинки плавно кружляють у повітрі. Як не колючий морозець , він теж приємний . Чи не за те всі ми любимо зиму , що вона так само , як весна , наповнює груди хвилюючим почуттям . Всі жваво , все яскраво в перетворює природу , все повно підбадьорливої свіжості. Так легко дихається і так добре на душі , що мимоволі посміхаєшся і хочеться сказати дружньо цьому дивовижному зимового ранку : «Здрастуй , зима! »
<span>Актуальність "слова" в тому, що з його сторінок ймовірно вперше в історії російської літератури відкрито прозвучав заклик до об'єднання всіх російських, тоді князівств, зараз всієї нації. Ця тема дуже актуальна в останні роки і в зв'язку з цим значення шедевра російської літератури тільки зросла. "слово" вчить нас патріотизму, вчить любові до рідної землі, яка в "слові" постає перед нами як жива мати-земля, Батьківщина. Хіба коли-небудь ці теми перестануть бути актуальними і затребуваними? Ось тільки чомусь значення об'єднання або єднання завжди починають розуміти в годину неясну, перед лицем страшної небезпеки - в "слові" це постійні набіги половців, який обклав даниною російські міста після поразки Ігоря.</span>