У кожного народу є свій герой-митець. Той, хто зміг прославити батьківщину серед інших народів, стати її символом та духовним наставником. Така постать є і в українців, це - великий Кобзар, Тарас Григорович Шевченко. Він став основоположником нової української літератури. Його художня спадщина увійшла в скарбницю світової літератури.
За життя поет зазнав багатьох поневірянь, виріс у кріпацтві, жив у засланні. Проте не зламався, не втратив віри в свій народ, не став байдужим до своєї землі. Тематика творів Шевченка широка – свобода та воля, любов та вірність, дружба та кохання. У поета є й ліричні твори, й історичні. Шевченко як ніхто інший, зміг описати красу української землі. Важко виділити мій улюблений твір поета.
Збірка поета «Кобзар» стала взірцем української поезії, прикладом для наступних поколінь. Кожен вірш став справжнім шедевром. Твори Шевченка відрізняються особливим ліризмом та хвилюючими сюжетами. Особливо мене вразила поема Шевченка «Сон». У ній автор описує сновидіння, в якому він літає над російською імперією. Він бачить страшне життя кріпаків та в’язнів, солдатів та вдів. Навкруги горе, бідність та несправедливість. Лише царі, панство та багатії не знають лиха. За правдиве зображення тогочасної дійсності Шевченко був засуджений до заслання.
Творчість Шевченка багатогранна та всеосяжна, але водночас близька та зрозуміла. В кожен свій твір Кобзар вложив любов до України та українців
Однина, ні те, не інше, однина, множина,однина, однина, однина, однина, однина, однина, однина, после хаты хз, что там написано, но вiдмінок однина, однина, ні те, не інше, однина, однина, пухир однина, соухач однинч, вітрище однина, абажур однина, завдання однинч, шахи ні те, не інше. *там де ні те, не інше мабуть є інша назва.
<span>В історії українського народу було чимало сторінок, згадувати які не можна без болю в серці, одна з них – кріпацтво, тому не дивно, що ця тема хвилювала багатьох українських письменників. Не була чужою вона й для Марка Вовчка (справжнє ім’я – Марія Вілінська). Цікавою в цьому плані є повість «Інститутка», в якій широко та яскраво показно суперечності між кріпаками та поміщиками, чітко й колоритно розкрито образи поневолених селян і панів-гнобителів. Авторка намагалася максимально показати абсурдність ситуації, коли людина обмежує права іншої людини, знущається з неї, і весь цей світ рабства Марко Вовчок показує через сприйняття його дівчиною-кріпачкою Устиною.</span><span>У творі протиставляються дві ворожі сторони: по один бік – безправ’я, злидні, муки; по другий – розкіш, безжурне дозвілля, дика сваволя. З одного боку – Устина, Назар, Прокіп, бабуся; з іншого – стара пані, панночка, пан, пани-сусіди. Письменниця пропонує читачеві самому порівняти образи та дійти висновку: кріпацтво – це ганьба людства.</span>Без зайвої сентиментальності Марко Вовчок передає правду кріпацького життя; об’єктивність, емоційність, лаконічність розповіді надають творові певної простоти й цілісності. Саме завдяки цьому повість сприймається як незаперечний правдивий документ часу, а особлива цінність його полягає у викривальному характері «Інститутки».Найповніше, однак, письменниця змалювала образ інститутки, протиставляючи зовнішню вроду внутрішній звироднілості. Це миле з обличчя, а насправді дегенеративне створіння, що бралося «французької освіти», стало прокляттям усіх кріпаків. Її важко назвати людиною, бо вона знущається зі знедолених кріпаків, мало не вбила Устину та внаслідок стає заручницею своєї ж сваволі, жорстокості, цинізму, дурості.<span>У своїй повісті Марко Вовчок дає зрозуміти, що кріпосницька система є ганебною для цивілізованого суспільства. Талант авторки допоміг розкрити характерні риси епохи та втілити їх у реальних образах та показати саму сутність соціальних протиріч.</span>
<span>Серед основних ідей письменниці – ідея про фатальність долі: “Кругом нас знаходиться якась безодня, що її вирила доля, але тут, у наших серцях, вона найглибша”, а також думка про те, що поважати людину слід за працю і чесність, а не за поля, які вона має.
</span><span>Глибоке значення землі в житті селянина – і фізичне, і духовне. Земля – для селянина – це і втілення добра і зла, творець і руйнівник, втілення долі. Все відбувається на землі і заради землі. Вона живе в думках героїв, мріях, натруджених руках.
</span>
1.Сіроманець-це прізвисько:
а)вовка
б)Сашка
в) Василя Чепіжного
г) коня Чепіжного
2. Слова " Так нечесно...Він один, а їх онде скільки" належать
а) батькові Сашка
б) Андрійкові
в) Сашку
г) дружині Чепіжного
3.Сіроманець загнав Чепіжного:
а) в озеро
б) на дерево
в) в село
г) до ями
4.Що Сіроманець зробив з Андрійком
а) вкусив
б) витяг із засніженого лісу
в) затяг до засніженого лісу
г)гарчав і не пускав до школи
5. Сашко мріяв піти з Сіроманцем, щоб йому врятували зір
а) до місцевого лікаря-ветиренара
б) до Одеси в клініку Філатова
г) до Єгипту
д) до льотчиків на полігон
6.Коли відкрили кузню, де Чепіжний тримав Сіроманця там :
а) вовка не виявилося
б) вовк був мертвий
в) вовк не був прив"язаний
г) біля нього сидів Сашко.