<span>ОСІНЬ .
Літо було веселим і пролетіло швидко . Настала осінь . Дивлюся у вікно. Діти йдуть до школи , дерева міняють вигляд , трава вже не така зелена. Дощ іде не сильний , з'являються калюжі . Сонце світить не так яскраво , як влітку , а якось тьмяні й сумно. Листя падають з дерев : червоні , помаранчеві , майже золоті . Повітря сповнений свіжості після дощу . </span>
Знаєте який ліс прекрасний а особбливо в осені в цю пору ліс стає жовтим червоним ну всією палітрою кольорів ось ідеш і бачиш білку а там іще одну а потім і гірку листя як плюхнешся так і впадеш ще в цю пору можна зробити багато багато букетів і подарувати мамі.
Було се давно... Ще коли гули громи гармат та стіляли пістолі козацькі. Був собі хлопчина років 20. І звали його Іваном. Багато говорили про нього історій, але найзнаменитіша про те як боровся він з "Чудом Морським". Переказували що напало на село Чудовище , яке погрожувало з'їсти все село, обпалити всі дерева, і тоді величавий Іванко взяв булаву славну і пішов боротися з Чудом! Так і поборов він Морське чудовище, а легенду про нього передавали молоді з уст в уста.
-Пані Наталя, чому би нам не влаштувати для учнів екскурсію по Київу, ми уже усюди були. А от у Києві ні.-,запитала учениця 8-Б класу.
-Оленко, а знаєш, я подумаю над твоєю пропозицією. Ми дійсно за 10 років уже усюди побували. Чомі би дітям не побачити красу столиці рідного міста? Я напевно пошлю Аню і Оленку. Нехай дадуть оголошення усім класним керівникам. Я думаю, діти будуть згодні на цю ідею.
-Дякую, що вислухали. Ах, доречі, я зараз попереджу Іванку,мою сестру, може вона не відмовится.
-Добре, знову дякую за ідею, Оленко!До побачення.
-До побачення Пані Наталя.