Веселка, овіяна вітром, в моїх зацвітає очах.
Веселка - підмет, овіяна вітром- дієприкм. зворот, моїх- означення, зацвітає - присудок, очах- обставина.
<span>Як змінити світ на кращий ? Мабудь , на цю тему замислювався кожен . Я думаю , що світ може стати кращим , тільки якщо кожен із нас стане кращим , якщо всі знайдуть собі спільн у мету і сумісними зусиллями будуть досягати ії . Світ можна почати покращувати саме з себе . Стати добрішим , допомагати іншим . світ може стати кращим не для всіх , але хоча б для одного , с того все і почненться , одна посмішка , одна розмова і людина може стати зовсім другої думки про світ , адже хто як не ми допоможем один одному стати кращим ? Світ стане кращим , якщо прості речи ( не кидати сміття на вулиці , не порушувати правила дорожнього руху) стануть виконувати . Ми можем кожен раз говорити собі :" Але ж інши порушують, чому я один буду робити не так , як всі , чому я зобов язаний притримуватись , якщо б всі разом , це інша справа ." . Але в цьому і проблема. Всі так говорять собі , всі бояться почати саме з себе , боїться , що його не зрозуміють ,або просто не хоче виділятися цим . Люди ніколи не зроблять світ кращим , якщо не почнуть з себе . не обоїязково змінюватись всем одразу , буде вдосталь хоча б двадцять п ять відсотків і вже буде набага то краще , світ стане кращим .</span>
<span> Ідея: возвеличення мужності, героїзму, цілеспрямованості, наполегливої віри в перемогу козаків на чолі з гетьманом Трясилом; засудження жорстокості, жадібності ляхів, які полонили український народ, позбавляючи його навіть віри християнської. Основна думка: наш народ завжди буде пам’ятати і шанувати своїх оборонців, їх подвиги; тих, хто визволяв їх від рабства і поневолення.. Композиція. Події у творі перемежовуються у двох часових площинах — сучасній (спів кобзаря) і минулій (боротьба українського народу з ляхами). Співаючи, кобзар розповідає про лихо, яке огорнуло Україну, коли польська шляхта заполонила рідний край і намагалася перетворити народ у рабів, позбавляючи його навіть віри християнської. «Тарасова ніч» — це історична пісня про далеке героїчне минуле, про перемогу козаків під проводом Трясила над ворогом. Тому народ і уславлює вірних захисників неньки України, завдяки яким має волю, віру і щастя. 3.7. Жанр: історична поема. 3.8. Ідейно-художній зміст поеми Т. Шевченка «Тарасова ніч». Наскрізний образ твору — кобзар, який оспівує минулі перемоги Козаків над москалями, татарами, турками і ляхами, і в піснях почуття гордості за звитяжну славу предків переплітаються з журбою: Була колись гетьманщина, Та вже не вернеться. Народний співець Шевченко у своєму творі закликає українців «тієї слави козацької» повік не забути і гартувати себе до боротьби проти сучасних орд колонізаторів, отих «поганців», що запанували над «дітьми козацькими». Мотив «годі журитися» та заклик «покепкувати з вороженьків» надають оптимістичного звучання поемі, кличуть до лав нових лицарів національно-визвольної боротьби. Автор радіє перемозі запорожців, називає гетьмана Тараса Федоровича сизим орлом, що взявся «віру рятувати». Та водночас Шевченко й сумує, бо тепер над внуками Трясила, «над дітьми козацькими поганці панують». Разом з Тарасом - козаком Тарас - поет обливається «гіркими сльозами», тому що Україна стоптана ворогами. Була колись козацькая І слава, і воля, Слава сяє, а воленьку Спіткала недоля. Історичні рани України ятрили серце молодого Тараса, яке змалку палало незрадливою любов’ю до рідного краю. У поемі «Тарасова ніч» автор викриває тих, хто знищив гетьманщину — форму правління української державності. Це «москалі, орда, ляхи». Але вона не зникла — саме завдяки Шевченкові відновилася історична пам’ять народу: Де поділось козачество, Червоні жупани? Де поділась доля-воля, Бунчуки? Гетьмани? Славне минуле вітчизни поет зіставляє з ганебним під’яремним станом України в XIX ст. Через осмислення історичної долі України автор нагадує читачам про потребу власного державного устрою. На думку відомого літературознавця І. Дзюби, Шевченко «в минулому шукає традиції волі й героїзму, щоб знайти надію, приклад, силу для боротьби за нову Україну...» Образ ночі в поезії — символ суспільного мороку. Світанку народові нема, та оскільки в цій ночі засвітив місяць і «зірки засіяли», то зміст поеми настроює на оптимізм долі народу в майбутньому, бо все ж місяць і зірки є джерелом світла, а не мороку. Пригадується тут народне прислів’я: «Місяць — козацьке сонце». У поемі з народних споконвічних джерел море — синє, орел – сизий, хмари — темні, ворон — чорний. Важливе місце займає також образ могили — це символ минулого, України.</span>
Н.В. сто вісімнадцять, одна тисяча сімсот шістдесят чотири
Р.В. ста вісімнадцяти, однієї тисячи сімсот шістдесят чотири
Д.В. стам вісімнадцятьом, одній тисячі сімсот шістдесяти чотирьом
З.В. ста вісімнадцяти, однієї тисячи сімсот шістдесят чотири
О.В. ста вісімнадцятьма, однією тисячею сімсот шістдесят чотирма
М.В. у ста вісімнадцятьох, у однієї тисячі сімсот шістдесят чотирьох
К.В. сто вісімнадцять! <span>одна тисяча сімсот шістдесят чотири!</span>