[М о в л е н: е в и й] , [ м р і й а т и]
Я вважаю, що людина — це соціальна істота, а тому вона не може
залишатись довго одна. Їй потрібне спілкування. Хоча багато хто думає,
що саме одинокість дає особистості пізнати себе, проаналізувати життя,
дати оцінку своїм вчинкам. По-перше, коли ми залишаємось самі, то даємо
волю нашим думкам, а також знаходимо час на спілкування з Богом.
Яскравим, прикладом цього є розповідь з Святого Письма про Ісуса, який
довгих 40 днів перебував у пустелі. Христос, не зважаючи на спокуси
диявола, зміг проаналізувати свою сутність та з Божою поміччю вірно
витримав у службі Небесному Творцеві. По-друге, вони заперечують думку,
що тільки оточення може дати об*єктивну оцінку людині, її діям та
вчинкам. Впевнений, що розмови за спиною є лише неприємними здогатками.
Не можу не згадати про випадок, що нещодавно трапився зі мною цього
року, обдумуючи вибір майбутньої професії священства, я вперше
завагався, чи справді обрав свій шлях. Коли сумніви ставали все
більшими, я зачинив двері кімнати та підняв голову до ікони.
Помолившись, я зрозумів, що я на своїй дорозі. В самотності ми
відкриваємо двері у які раніше не заходили. Про існування яких раніше
навіть не здогадувалися. На самоті ми справжні, не притворні, без масок.
Це дорогого коштує — побути на самоті. Тому ці моменти потрібно
цінувати і використовувати цей час із користю. Займатися
самореалізацією, самовдосконаленням, пошуком себе. В цей час можна бути
повністю чесним із собою і таким чином розібратися у собі.
Дружба не послуга, за неї не дякують.Г.Державін.
Кожна освідчена людина знає,що в основі дружби лежить рівність.Справжня дружба складається із взаємної підтримки,розуміння оде одного-це коли ти чесно сам собі кажеш,що дійсно підтримуєш і розумієш свого друга,ви з ним абсолютно рівні,ти завжди пам'ятаєш про нього не лише в його присутності,але й тоді коли його немає поряд.Друг,на мій погляд це та людина ,яка завжди знає ,що вона тобі потрібна.
У побуті існує думка,що друг пізнається в біді .Але мені здається,що до цього треба додати(або краще взагалі змінити),що друг пізнається в радості.Ось,наприклад ,якщо в твоїй сім'ї недай Боже трапилось якесь лихо,то будь-яка людина,навідь малознайома тобі допоможе.Чи не так?А якщо ти давно мріяв про,скажімо,комп'ютер,і нарешті тобі його купили,чи кожен за тебе буде радий? Саме з цього і випливає що друг пізнається не тільки в горі ,а ще й у радості.
Я завжди кажу правду в очі другові. Я без вагань можу віддати життя за свого друга.І чітко усвідомлюю,що справжнє кохання ,на жаль зустрічається дуже рідко,але справжня дружба не рідше,тому її треба цінувати й берегти.
В Дружбі між людьми повинна бути підтримка,а не взамовиручка один одному.
І ще одне:давайте на все життя запам'ятаємо слова Г.Адамса:"Мати в житті одного друга-вже багато,двох-забагато,трьох-неможливо".
Н.в. п'ятдесят
Р.в.п'ятдесяти
Д.в. п'ятдесятьмам
З.в. п'ятдесят
О.в. п'ятдесятьма
М.в. п'ятде