Стихотворение «Разуверение» — яркий тому пример. В нем автор пытается
убедить неизвестную особу в том, что он уже не верит в любовь. Обращаясь
к избраннице, он просит ее: «Не искушай меня без нужны возвратом
нежности своей». Что именно произошло между влюбленными – неизвестно.
Однако это была не просто размолвка, а достаточно крупная ссора, во
время которой девушка, по-видимому, уязвила самолюбие Баратынского своею
холодностью и надменностью. Поэтому поэт решил поставить точку в этом
романе, хотя его избранница была уверена, что все обойдется. Но, увы, по
мнению поэта, к прошлому нет возврата, и он просит любимую: «Слепой
тоски моей не множь». Автор явно разочарован, он не привык, чтобы с ним
поступали подобным образом. И, в то же время, его самолюбие удовлетворено, потому что именно возлюбленная сделала первый шаг к примирению<span>.
Но она не нужна поэту, который давно уже расстался с иллюзиями. Поэтому
признается: «В душе моей одно волнение, а не любовь пробудишь ты».
Отвергая избранницу, Баратынский, тем не менее, остается в ней предельно
искренним и не утрачивает чувства собственного достоинства.</span>
Земля завжди була мірилом багатства та гідності селян. Якщо селянин мав свою землю, він вважався заможним і працьовитим, якщо ж не мав, був холопом, якого ніхто не поважав й усі знущалися.У повісті «Земля» О. Кобилянської зображена зла влада землі над людьми. В основу сюжету покладено факт із реального життя. Родина Федорчуків усе життя тяжко працювала на землі. Івоніка Федорчук колись не мав землі, але тяжко працюючи в наймитах, нарешті купив власну землю. Він її дуже любить, увесь час подумки розмовляє з нею. Івоніка та його дружина Марія всі сили витратили, працюючи на землі для того, щоб вона перейшла до синів, яких батьки прагнули бачити багатими і щасливими.Старший син Михайло був спокійний, працьовитий, любив землю. З нього мав вийти гарний господар. Але його забрали в рекрути, він залишив наречену Анну.Молодший син Сава був ледачий і байдужий до землі. Він покохав двоюрідну сестру Рахіру, ледачу й підступну. Допомагаючи батькам, Сава поступово зрозумів ціну землі. Рапіра підмовила його вбити брата, аби земля дісталася йому.Коли Михайло повернувся додому на місяць, батьки виказали йому особливу шану, і Сава розлютився. Він убив брата. І хоч суд його виправдав і він одружився з Рахірою, щастя він не мав. Батьківська земля йому не дісталася, тож він пішов у наймити.Коли Івоніка Федорчук дізнався, що Анна чекає дитину від Михайла, він розлютився, бо вважав це зазіханням на його землю. Анна збожеволіла, новонароджені близнюки померли. Але вона здолала все, одужала ,одружилася й народила сина.Тоді вже Івоніка зрозумів, що був рабом землі та зненавидів її. А до Анни поставився як до родички, відписав шматок землі її синові, щоб він ніколи не спокусився вбити когось за неї.При змалюванні села на початку повісті О.Кобилянська показує наближення біди. Увесь пейзаж пройнятий гнітючістю трагедії, назріванням драми. Земля в повісті виступає як жива істота. Вона щедра годувальниця, але й велика сила, що керує вчинками людей.<span>О.Кобилянська дуже правдиво змальовує селянство з його індивідуалізмом. У вуста Івоніки вона вкладає головну ідею твору: не людина володар землі, а навпаки. Саме через слабкість одних людей, їхню жадібність, ледарство, зводиться нанівець любов до землі та багаторічна праця інших. Саме через людські моральні вади трапляються вбивства через майно. Люди забувають, що найголовніше в житті – не багатство, а духовна чистота і працелюбність. </span>
Сказка о потярянном времяни, морозко
Некрасов изображает строительство Московско-Питербурской железной дороги, происходившее с 1842 по 1851 год. Начальником страительства был в то время приблеженный царя Николая 1, известный своей жестокостью граф П. А Клейнмихель.