Мій улюблений головний герой роману «П’ятнадцятирічний капітан» - Дік Сенд. Він був сиротою, виріс у дитячому будинку. Хлопчик був дуже обдарованим. У чотири роки він навчився читати, писати й рахувати. Ще змалечку його вабило море. У вісім років він пішов юнгою на корабель.Там він став навчатися моряцького ремесла. Офіцери залюбки ділилися своїми знаннями із здібним хлопцем. Згодом капітан Халл познайомив відважного хлопця- з каліфорнійським судновласником Джеймсом Уелдоном. Той зацікавився сиротою і віддав Діка до школи в Сан-Франциско. У школі Дік особливо захоплювався географією та історією подорожей. На китобійній шхуні «Пілігрим» Дік був матросом.Хлопець був щасливий, що вирушив у плавання на судні свого благодійника Джеймса Уелдона. Кораблем командував його покровитель капітан Халл. У п’ятнадцять років він уже міг брати на себе відповідальність і доводити до кінця свої задуми.Стався трагічний випадок. Капітан Халл, боцман і матроси загинули під час полювання на кита. На борту «Пілігрима» залишився лише один моряк - Дік Сенд, тепер він став капітаном. Юнак розумів, яку велику відповідальність бере на себе. Але іншого виходу не було. Дік Сенд багато чого вмів робити на кораблі, однак йому ще бракувало знань. Він розумів, що доля корабля і всіх його супутників була у його руках.
Тільки завдяки винахідливості юного капітана усі пасажири опинилися на березі неушкодженими, хоча «Пілігрим» розбився. Дік ні на мить не залишає надії на втечу з полону та повернення до Америки разом зі своїми друзями.Нарешті у цій небезпечній подорожі настав щасливий кінець. Дік Сенд, місіс Уелдон, Джек, кузен Бенедикт, Геркулес повернулися до Каліфорнії. .Після повернення у Сан-Франциско юнак завзято взявся до навчання. У вісімнадцять років він із відзнакою закінчив мореплавну школу і став капітаном. У мене немає сумнівів у тому, що Дік Сенд буде прекрасним капітаном. Бо він ніколи не пасує перед труднощами, ніколи не залишає товаришів у біді, сміливо зустрічає небезпеку та любить море.
Подробнее - на Znanija.com -
znanija.com/task/6983858#readmore
Тревожность, подавленность, злость, печаль, любовь, заботливость, скрытность, страх, беспокойство, забывчивость.
К Левше я не отношусь отрицательно. Он обычный человек но мастер на все руки. я думаю к нему можно отнестись даже с уважением, ведь сделать такую маленькую подкову почти невозможно.
Он вел себя серьездно самоуверенно и самым крутым из всех кто находился в царских палатах ну или просто достойно
Ответ:
Интересен мне очень. Отношение не равнозначное. В школе формируют негативное отношение в Ивашке, что он злой, плохой.... Но он не такой! Иван - не однозначная личность. Читала его сочинения, письма, они полны боголюбия, смирения местами и прощения, ну и конечно он мог пожурить какогонибудь князька или королевича) Крепко выразиться мог. Давайте я не буду говорить о крови кторую он пролил, я скажу о его заслугах, благодаря его политике, Россия спаслась, убереглась от тотального влияния Европы на нее. Он защитил Родину. И сына он не убивал, не в одной летописи этого не сказано. Только лишь что ссора была с сыном, и только через год после ссоры сынишка умер. Его окружение хуже, чем он сам.... борьба кровь с детсва - вот что он видел, поэтому был таким неуверенным...