Кононівським полям, бо саме на лоні природи людина може відпочити,намилуватись її красою і не думати ні про щось погане та неприємне.
А стих пойдет?)
Я уселась и сижу,
И гулять не выхожу,
Телевизор не включаю,
Отказалась я от чая,
Не хочу ни есть, ни спать -
Буду бабушку я ждать!
Почему же не пришла,
Может, срочные дела?
Может быть, она устала,
Прилегла и захворала?
Кто же даст больной таблетки,
Кроме добренькой соседки?
Может, помощь ей нужна,
Ведь живет она одна?
Все! Решила! Побегу,
Я сама ей помогу!
Вдруг, я слышу: тук- тук- тук!
Это в дверь бабулин стук!
Здравствуй, милая моя,
Обниму ее, любя!
Знает пусть весь белый свет,
Что родней бабули нет!
Як антипко заважав наталочці? Він кинув її у колодязь Як Машка спасла Наталочку? Вона засвітила фарами.Що казала мама коли вони переконували покупця? Вона казала про куб княгині Ольги Що казав тато коли вони переконували покупця? Що їх покарають законом Що казала Наталочка? Навіщо антипко туди приїхав? Щоб настроювати покупця та продавця на злочин. Куди діли шаблю коли вони її врятували? Її повезли в театр.Чому машину звуть Машка? тому що одного разу мама сказала коли мотор не заводився вона сказала нуно Машка не брикайся.Як відреагували родичі коли тато привіз машку?Мама казала що це старе одоробло Наталочка казала що це чудова машина.що показував привид коли вони прийшли до сусіда? Він показував битву і шаблю
Хліб - всьому голова.
Всім відоме українське прислів'я. В ньому закладена вікова мудрість українського народу, який протягом усього розвитку і приділяв хлібу велику увагу. Якщо буде хліб, буде мир, буде щасливе здорове життя народу нашої країни. З давніх давен у житті українців було і залишається на першому місці виховання з раннього дитинства дбайливого ставлення до хліба. Україна завжди була, і є, і буде житницею, хлібною країною, бо має багаті чорноземні грунти.
Хліб... Ось він - свіжий, м'який, запашний лежить на вишитому рушнику. Від нього йде запах золотої ниви, спекотного сонця, чується пісня жайворонка.
У село Спасівку ввірвалися татари, запалили хати, стали ловити дівчат і хлопців. Селяни захищалися, як могли, але полягли під ножами татар, серед них дід і мати Павлуся. Ганну та батька нападники захопили в полон. Павлуся вдарили по голові, коли він кинувся захищати сестру. Отямившись, хлопець відв'язав татарського коня, вискочив за огорожу й помчав у степ. Навздогін йому полетіли стріли й одна поранила. - Така зав"язка твору.
Основний конфлікт - між братерською любов"ю простого хлопця до сестри, його благородством і міжністю, і татарськими поневолювачами, що гнобили український народ.