Зі звернення, наприклад,: Дорога вчителько!
Так міг би _
Адже Климко можна сказати герой це доводить на твір
Однією з найкрасивіших мов у світі є українська. Існує думка, що за своєю мелодійністю, милозвучністю вона поступається лише італійській. Можливо, з цим доречно було б посперечатися, та річ не в тому. Особисто я щиро пишаюся життєздатністю нашої рідної мови, що пройшла через віки крізь численні випробування, але збереглася у всій своїй красі та багатогранності.
Протягом багатьох сторіч існування української нації чимало ворогів намагалися позбавити народ не тільки волі, але й знищити його власну мову, культуру, традиції. Руйнувалися храми, пам'ятки архітектури, знищувалися рукописи, але мова жила. З покоління в покоління передавалися твори народного епосу — билини, сказання, балади, пісні, в яких відтворилося історичне минуле .українського народу, його героїчна боротьба проти поневолювачів. Кілька разів переживала українська культура, а разом і мова періоди занепаду і відродження. Неабиякий внесок у прогресивні процеси розквіту мовної культури нашої країни зробили великі письменники і поети ХІХ-ХХ сторіч — Іван Франко, Леся Українка, Панас Мирний, Марко Вовчок, Михайло Стельмах та багато інших літераторів і митців минулого та сучасності. Вустами Лесі Українки наче стверджує наша рідна мова: «Ні, я жива! Я вічно буду жити!».
Безперечно, без своєї мови не може існувати нація. Це питання набуло особливої актуальності в наш час, коли Україна обрала шлях незалежності. Адже мова — це сила яка об'єднує людей в їхніх прагненнях і спогадах, у спільному створенні нового суспільства.
<span>Поки що, на жаль, чисту літературну українську мову можна здебільшого почути з екранів телевізорів, по радіомовленню. Очевидно, не всі з нас ще усвідомлюють, що народ, який поважає себе, має шанувати свою мову, прагнути її вдосконалення і поширення. А без поваги до себе, як відомо, годі чекати відповідного ставлення від інших.</span>
Мені надзвичайно сподобався вірш "Цар Плаксій а Лоскотон".Цар Плаксій був дуже егоїсичний по відношенню до інших.Мене обурює в його поведінці те,що він <span>б</span>ув невихованим.Завжди він проливав сльози.Його слугии ерпіли а вірно йому служили.
<span>Твір за повістю Г. Квітки-Основ’яненка «Маруся». Видатний український письменник Григорій Квітка-Основ’яненко створим багато надзвичайно яскравих образів, які є окрасою всієї української літератури Але найбільше вдався авторові, мабуть, саме образ Марусі з однойменної повісті, який зачаровує своєю красою та чистотою.
Загалом образ Марусі має фольклорну основу. Починаючи з її зовнішності , закінчуючи рисами характеру, ми бачимо Марусю ідеальною українською дівчиною, яка ніби прийшла до нас із сумних та ліричних народних пісень. Образ Марусі є дуже гармонійним, бо її внутрішній світ і зовнішність однаково красиві та привабливі. Маруся працьовита, покірна, слухняна. Вона шанує своїх батьків, поважає своїх подруг. Вона живе у досить заможній родині, але не цурається роботи: працює і з батьком на полі, і в хаті, і біля худоби. Ця покірна та чиста дівчина надзвичайно богобоязлива. Проте її релігією є не тільки християнство, а й народна мораль — вірування і норми поведінки, що передалися їй від дідів прадідів.</span>Маруся вважає за гріх навіть ходити на вечорниці. Таку саму цнотливість, щирість та вірність Маруся виявляє і в коханні: вона покохала Василя один раз і назавжди. Вона готова віддати життя за свою любов, але коли батько не дає згоди на шлюб із Василем, Маруся покірно погоджується. Сумуючи за Василем, вона щодня ходить до озера, пригортає до серця горішки, які подарував їй Василь.<span>На образі Марусі позначився і вплив домінуючого літературного стилю сентименталізму. Читач одразу помічає чутливість Марусі. Автор наголосив саме на її емоціях та почуттях, на внутрішньому світі своєї героїні.</span>Важливу у роль у створенні образів цієї повісті відіграє пейзаж: природа також передає почуття героїв та думки автора, налаштовує читача на відповідний лад.<span>Образ Василя в повісті не просто яскравий та самобутній, він також хоче розкрити образ Марусі. Василь уособлює парубка з народних пісень: він , сміливий, порядний і розумний. Але його сентиментальність, на мою думку, дещо перебільшена, хоча це також данина стилю. Образ Василя від цієї чинності трохи «програє», але твір загалом стає тільки емоційно наснаженим, більш народним. Образ Марусі розкривається і через ставлення Василя до чим і коханої. Він жити не може без неї: побачивши свою Марусю мертвою, він починає плакати і падає на землю, немов неживий. Прощаючись із коханою, також плаче. Таким чином автор підкреслює індивідуальність Марусі, позитивні риси її характеру, адже її так сильно покохав майже ідеал українського парубка XIX століття!</span><span>Але, як каже стара латинська приказка, часи змінюються і ми змінюємось із ними. Сучасний читач навряд зрозуміє таку дивну покірність, смерть, розлуку з коханим або сльози парубка. З часом люди змінюються, змінюються їхні ідеали та світогляд. І сьогодні люди вже так не захоплюються дівчатаими, подібними до Марусі. Але ми все одно маємо зберігати те найчистіше та найкраще у своїх серцях, що передається від покоління до покоління протягом багатьох сторіч, незважаючи на.те, наскільки сильно відрізняються в наші епосі. Образ Марусі, майстерно створений Г. Квіткою-Основ’яненком, допомагає не втратити одвічних моральних цінностей нашої нації та всього людства.</span>