Ми з вами в цьому світі не самі,
Живуть тут звірі, птахи і комахи.
Одним повітрям дихаємо ми
І ходим під одним небесним дахом.
Хтось ходить по землі, літає хтось,
Та в кожного своя чудова мова.
Коли у дружбі жити навчимось,
То буде в світі світло і казково
Сло́во<span> — найменша самостійна і вільно відтворювана в мовленні відокремлено оформлена значима одиниця </span>мови, яка співвідноситься з пізнаним і вичленуваним окремим елементом дійсності . <span> Слово як елемент мови є передусім носієм певного </span>значення.<span>Основною функцією слова є його позначальна (референтна функція). Слово позначає предмет, дію, якість чи відношення. У </span>психології таку функцію прийнято називати «предметною віднесеністю».З допомогою слова людина може висловити свою думку.<span>Під значенням слова, яке виходить за межі предметної віднесеності, ми розуміємо здатність слова не тільки викликати асоціації, але й аналізувати предмети, проникати глибше у властивості предметів, абстрагувати й узагальнювати їх ознаки. </span>.
Сім речень думаю достатньо .
За жанром «Кайдашева сім’я» — це соціально-побутова сатирично-гумористична повість-хроніка. Побутовим і соціальнимє <em>конфлікт</em><span>, навколо якого вибудовується сюжетна інтрига. Чимало уваги І. Нечуй-Левицький приділяє обставинам життя Кайдашів, зовнішньому світу, зокрема й етнографічним елементам. День за днем і рік за роком у повісті виписані родинні події, вони розгортаються динамічно, послідовно й стрімко, що є ознаками саме </span><em>хроніки. </em>
Милуєшся [м и л у й е ш с` а]
Любуєшся [ л` у б у й е ш с` а]