Наголоси у словах багато важать у живій мові. Наприклад, насИпати і насипАти. На письмі, де не позначено наголосів ці два слова годі розрізнити. А вони значать не одне й те саме. Засвоюючи мову з тексту, читач не може засвоїти правильного наголошення. Найкраще засвоювати правильний наголос з живої мови, з радіо або ТБ, чи на виставі в театрі. У цій царині політика зближення мов наробила чимало шкоди. Мовознавство під зорями Кремля спотворило український наголос у низці слів. Ці спотворення не сприяють розвитку мови, а навпаки збивають з пантелику мовців. Псують наголос у мові також і поети, які заради рими міняють наголос. І то не якісь початківці, а й метри. Пише М. Рильський: “Як же так убого ви живЕте Чом так занепали ви, скажіть, Щоб у дні космічної ракЕти Солов’я не в силі зрозуміть?” Якби метри вдавались до редакторів, і редактором був би автор цих рядків, то наведена строфа звучала б так: Як же живетЕ ви так дрімуче, Чом так занепали ви, скажіть, Щоб у дні ракет до-зір-ідучих Солов’я не в силі зрозуміть? Наш наголос у словах несетЕ, беретЕ, живетЕ, даєтеЕ на останньому складі. Інакше – це київське койне. ГАРАЗДИ чи ГАРАЗДИ? Слова гаразди і негаразди часті гості сьогодні у ЗМІ. Але на радіо й телебаченні вони, очевидно, часом або й завжди звучить неправильно, бо у словниках нема одностайности щодо наголосу в цих словах.
Над префікс
Вечір корінь
н суфікс
є закінчення
<span><span>називний
цуценя́
</span><span> родовий
цуценя́ти
</span><span>давальний
цуценя́ті
</span><span>знахідний
цуценя́</span>
<span>орудний
цуценя́м
</span><span>місцевий
на/у цуценя́ті
</span> <span>кличний
цуценя́</span></span>
Могутній Дніпро несе свої води через всю Україну, перетинаючи її з півночі на південь.
<span>Товкти́ во́ду в сту́пі. Займатися чим-небудь непотрібним, безрезультатним; марно гаяти час.
</span><span>Головне, щоб були хороші вчені, щоб не товкли воду в ступі.</span>