Який я дідусь? Я солдат-ветеран.
І огортала ніжна тінь славетне сельще Ірпінь.
А дід Мусій простує за внучас у тихий яр.
До Івана Яроша якось непомітно вчепилося прізвисько Дунай.
О чарівнице-природо! Нащо ти мене вабиш своїм чаром.
Кінь Тягнибіда розумніший і добріший за Мурая.
Школа для мене-це місце де я можу поринути у світ знань,і загадковості.
Пригадую перший день,коли зустрілася з моєю першою вчителькою/вчителем і новими друзями.
Я навчаюся,щоб вміти правильно писати,говорити і бути цікавим співрозмовником.
Роки шкільного навчання не варто марнувати,бо це крок до пізнання.
Незважаючи на певні кризові явища, все ж у розвиткові культури намічаються певні зрушення. Після здобуття незалежності в Україні формуються риси нової культурної реальності, коли національна культура стає одним із визначальних факторів прогресу суспільства, розбудови незалежної держави, формування національної ідентичності. Тільки розвиток культури може долучити нашу державу до загальноєвропейської спільноти, сприятиме демократизації суспільства, всебічному розвиткові особистості.
<span>Так, велику увагу держава приділяє розвиткові освіти. Ухвалено національну програму "Освіта України в XXI ст." (1993), Закон України "Про освіту", що передбачають демократизацію, гуманітаризацію освіти, індивідуалізацію навчально-виховного процесу, безперервність освіти, варіативність навчальних програм і планів, поєднання вітчизняного і світового педагогічного досвіду, приведення освіти у відповідність до вимог сучасного інформаційного суспільства, розширення існуючої мережі навчальних закладів. Крім традиційних шкіл з'явилися альтернативні навчальні заклади (гімназії, ліцеї, коледжі, спеціалізовані школи) різних форм власності. У 2000 р. було запроваджено 12-річну тривалість навчання в середній школі, 12-бальну систему оцінювання знань, велика увага приділяється посиленню практичного спрямування освіти, використанню новітніх технологій, зокрема комп'ютерних, вивченню іноземних мов, вихованню громадянина-патріота. Мова викладання в навчальних закладах була приведена у відповідність до етнічного складу населення. За роки незалежності більшість навчальних закладів України переведена на рідну мову викладання (у 2001 р. українською мовою навчалося 67,4 \% учнів).</span><span> На сьогоднішній день українська література переживає чи не найбільший занепад серед усіх культурних галузей. На те є об'<span>єктивні підстави. По-перше, література потребує певних інвестувань, але ці інвестування можливі лише у випадку, коли література стане популярною. Зараз популярною є лише гостросюжетна література, так званий "низький жанр", котра зовсім не задовольняє культурні потреби освіченої людини. Знайти ж книжку сучасного українського автора на іншу тематику, справа досить важка, оскільки видавці не погоджуються друкувати книжки, які не є прибутковими. Основною надією для молодого<span> </span>автора залишається підтримка культурних організацій (як українських так і закордонних). Але все залежить від українського читача. Коли більшість українців відкладе чергову купу паперу під гучною назвою "</span>Месть бешеного" (чи щось на кшталт цього) і нарешті зверне увагу на дійсно варті уваги українські твори.</span>Проте Спілка письменників України, та інші об'єднання письменників вже зараз мають досить коштів та ресурсів для більш-менш гідної підтримки українського автора. Тож найближчим часом слід очікувати відродження власне української літератури, котру деякі дослідники вважають мертвою після останної хвилі - "шістедесятників".
Серце-підмет,матері-додаток,завжди-обставина,відчуває-присудок,тривоги дитини,її болі-додаток.
