Українці здавна обожнювали співи і завжди шанували українську пісню.
Кожне слово-диво у піснях. Вони завжди чарують слухачів і заповнюють щастям серця співаків. Українець має знати безліч українських пісень, щоб на свята не сидіти в стороні, а насолоджуватися кожним словом.
Особливості українських пісень досліджували чимало відомих фольклористів — М. Драгоманов, С. Людкевич, О. Сластіон, Леся Українка та інші.
Етнографами нараховано близько 200 тисяч українських народних пісень. Жодна нація за всю історію не має такої кількості пісень, як самостійно створив український народ.
Ось що казав про це класик російської літератури Олексій Толстой: "Никакой другой народ не проявил себя в песнях так ярко и красиво, как народ украинский".
Для українця ці слова звучать цілком природно, не потрібно напружуватися, щоб зрозуміти, про що йде мова. Незважаючи на неволю, в якій перебувала українська нація протягом декількох століть, завдяки невичерпності її духовних першоджерел пісня наповнювала суспільні настрої духовною силою віри в краще життя, мобілізувала народний дух на кардинальні звершення.
До речі, мало хто знає, що перша в світі пісня, яка пролунала в космосі, була українською! 12 серпня 1962 року перший український космонавт Павло Попович на прохання конструктора Сергія Корольова заспівав українську пісню "Дивлюсь я на небо та й думку гадаю". Мабуть більш доречної пісні годі було й шукати.
Ось так дивує український народ своїми піснями-громовицями.
Скелет рыбы состоиз из основного скелета,позвоночника,скелета головы,а так же скелета плечевого и тазового поясов и непарных и парных плавников.
Короткий пищевод, начинаясь от ротового отверстия, поднимается почти вертикально и расширяется в объемистый желудок. Желудок разделен на две камеры — переднюю кардиальную и заднюю пилорическую. <span>К стенкам кардиальной камеры прикреплены три направленных внутрь мощных хитиновых зубца — один сверху и два с боков. Они образуют так называемую желудочную мельницу, размалывающую пищу, уже частично размельченную мандибулами. Снаружи к желудку подходит сложная система мышц, приводящих в движение желудочную мельницу. В боковых стенках кардиальной камеры имеются углубления, в которых помещаются богатые известью дисковидные жерновки, или гастролиты. После линьки они перевариваются, а содержащаяся в них известь идет на затвердение нового панциря. В меньшей по объему пилорической камере находится сложная система складок с щетинками по краям, образующая весьма совершенный фильтр. Он пропускает в среднюю кишку и пищеварительную железу только полужидкую и достаточно размельченную пищу. Средняя кишка очень короткая, в 13 раз короче задней. На ее границе с пилорической камерой желудка двумя отверстиями открывается большая двулопастная пищеварительная железа, иногда неправильно называемая печенью. Она состоит из массы тонких трубочек, эпителиальные стенки которых выделяют пищеварительные ферменты и усваивают переваренную пищу. Пищеварительные ферменты попадают из пищеварительной железы в желудок, где происходит не <span>только размельчение и фильтрация, но и переваривание пищи. Задняя кишка имеет вид прямой трубки и открывается анальным отверстием на брюшной стороне тельсона.</span></span>
