Курсанте, слухаче, Віталію,Петре,вчителю, Ірино,командире, Семене Семеновичу.
Арешті завітала до нас красуня-зима. Вона прийшла у білосніжній пухнастій сукні. Щодня посилає своїх помічнниць-сніжинок, щоб вони покружляли у дивному танку. А діти, затамувавши подих, спостерігали за ними та розглядали їх на своїх рукавичках. Весело о цій порі дітям. Їх чекають розваги на лижах та санчатах. Ось уже й сніговик зустрічає перехожих. Ідеш зимовим лісом, навколо тиша, тільки сніг рипне під ногами.
Зима своїми холодними руками та подихом по-своєму прикрашає людські оселі. І вже на шибках з’являються чудові та неповторні візерунки. А що відбувається на річках та озерах? Мабуть, вона захопилася своєю силою та захотіла побешкетувати. Усі водойми скувало льодом.
<span> У цю пору ми святкуємо багато свят. Вони приносять радість у наші оселі, зігрівають серця у зимовий час! Усі діти з нетерпінням чекають святого Миколая. Для чемних малят він завжди має чудові подарунки. Згадаємо Новий Рік, Свят-вечір, Різдво, Водохреща, день святого Валентина. Вони теж радують нас усіх: і дорослих, і малих.</span>
Прогугли та и все.но главное мне кажется напиши в тексте что такое гідність и как она есть среди общества,имеешь ли ты ее,как ее заполучить,или понять
Затихла і пташка, і людська розмова, мовчить не шепоче зелена діброва.
В північний час ударить грім в небес широку стелю, тривога ввійде в рідний дім. Оригінальності від них не ждіть : шапки ж це імітатори веселі. Не мовкли в садах солов'ї, то кликала нас Україна в зелені простори.
Нижче було видно зелену стежечку, то зеленіли пологі луки, попід чорним лісом вкриті лозами. Вітер дужчає на човні, збираються вітрила!
Перший,першочеговий,першість,першачки,першорозрядник,спершу,першопрохідці.