Кодацька фортеця або Кодак (сучасне Кайдаки; від тюркського "кой" - селище та "даг" - гора) — фортеця на правому березі Дніпра напроти Кодацького порогу. Розрашована на 10 км нижче теперішнього міста Дніпропетровська, на території села Старі Кайдаки.<span> Збудована польським урядом у липні 1635 року з метою ізолювати Запоріжжя і Дон від України, перекрити вихід до Чорного моря і перешкодити втечі селян на Запорізьку Січ. «Ключем до Запоріжжя» називали фортецю сучасники. Кодак будувався під керівництвом французького інженера Боплана. На побудову сейм асигнував 100 тисяч польських злотих. У серпні 1635 року запорожці під проводом гетьмана Сулими зруйнували Кодацьку фортецю. Відбудована була вона німецьким інженером Гекантом у 1639 році, її розміри збільшилися майже втричі, були побудовані католицький костел і монастир, православна церква, а польська залога збільшена до 600 найманців. Вогневу міць посилили артилерією, а також встановили у 3-х км величезну сторожову вежу. 1 жовтня 1648 року Кодак був взятий за наказом Богдана Хмельницького (який за переказом влучно висловився на адресу цієї фортеці: «Manu facta manu distruo» («руками створене руками і руйнується») і перетворений на опорний пункт українського війська. За гетьмана Івана Мазепи Кодак був сторожовим постом супроти Січі. У 1711 році за умовами Прутського мирного договору разом з іншими фортецями на півдні України був зруйнований. Згодом Кодак був козацькою слободою, центром Кодацької паланки. У кінці XVIII ст. Кодак перейменовано на с. Старі Кодаки, тут оселилося багато запорожців, після зруйнування Нової Січі. Руїни Кодака збереглися до наших днів. У 1910 році за ініціативою Дмитра Яворницького на місті фортеці встановлено пам'ятний знак. Нині на місці, де була фортеця, розташований гранітний кар"єр, місцевість руйнується. </span><span> </span>
Незабаром настане літо, а з ним і чудові літні канікули! Багато людей вважають, що краще їхати кудись відпочивати, але мені це зовсім не подобається. На літо я дуже хочу поїхати до бабусі та дідуся. В них і черешні, і сливи, і малина, і полуниці... Мене вони завжди чекають і я не хочу їх засмучувати. Тому, влітку мій путь спрямовується у село ... (назва села).
Наблизившись до церковної садиби, один з них, ставний молодий парубок з гарним смаглявим обличчям і чорними бровами, відокремився од своїх товаришів і, ставши однією ногою на приступку перелазу, перескочив у двір.
моє село багате на прекрасні пейзажі для художника. Якщо у вас є знайомий художник, говоріть хай приїжджає до нас у село, і запасається бумагою, фарбами та пензлями.
вздовж вулиць росте безліч польових квітів та зелені. Наприклад, мене завжди дивує ось те поле, яке з*єдналося з голубим-голубим небом. Або ж ось ті дикі рози, які плетуться на затхлому паркані.
натюрморт це поєднання прекрасного з чимось звичайним та буденним. а поєднанні виходить щось бомбезне
