«Чорнильне сердце» аналіз Автор – Корнелія Функе Рік написання – 2003 Жанр – роман В повісті «Чорнильне серце» К. Функе утверджується значення культури, книжки, без яких неможливий розвиток особистості та світу загалом.
Провідна тема роману «Чорнильне серце» – жага до читання. У книзі утверджується магія слова й привабливість читання. Окрім традиційного казкового сюжету про боротьбу добра і зла, у творі порушується багато актуальних моральних проблем: дружба і любов, стосунки батьків і дітей, прощення і відповідальність за свої дії. Незважаючи на те, що події роману відбуваються в наш час, у творі жодного разу не згадується про комп’ютер і про телевізор. Усе відбувається довкола шарудіння книжкових сторінок.
Головні герої:
Меггі – донька Мо. 12-річна, смілива та відважна, непосидюча та неслухняна, весела та небезпечна, наділена магічною силою дівчина. Мо – батько Меггі, палітурник Мортімер, «Мо», «Чарівний голос». Елінор – тітка Меггі, дуже любить книги, має величезну бібліотеку. Вогнерукий – герой з книги, якого вичитав Мо (Сажерук, Пильнорук, Пожирач вогню). Каприкорн (Козеріг) – хитрий, злий, сильний. Головний негативний персонаж Баста і Плосконіс – слуги Козерога. Феноліо – автор роману “Чорнильне серце”
Спокойствие! Только спокойствие!!!!!
Самсон Вырин несчастен. Во-первых, потому что он не верит в прочность ее случайного счастья, несмотря на заверения Минского в том, что он не покинет Дуню и выполнит свой долг перед ней.
Заверяя Вырина: «: не думай, чтоб я Дуню мог покинуть: она будет счастлива, даю тебе честное слово», - Минский сдержал свое обещание. Заключительный эпизод повести - рассказ мальчика о посещении Дуней могилы отца - неоспоримое свидетельство об этом: »
Во-вторых, Вырин несчастлив не только из-за боязни за судьбу дочери, перед нами трагедия обманутого доверия: «Вырин слишком много вложил в свою любовь к дочери. Теперь эта любовь предана. Дуня ушла от него, ушла по своей воле. Она не бросилась к нему, когда он разыскивал ее, но ужаснулась, дала его вытолкнуть, не вернула его. И теперь эти кинутые в оплату позора бумажки, и оскорбления Минского, и неприкаянность одинокой жизни - все это сплетается в одно с оскорбленной любовью, обмануто доверие, - и вот начинается своего рода «тихий бунт» смирного человека. Вырин уже не может зажить прежней жизни. Он должен спиться и погибнуть. Жизнь потеряла для него смысл и вкус».
Прости пожалуйста не туда.. сейчас попробую в коментариях ответить на твой вопрос
