Твір на тему "Моя улюблена тварина" пропоную скласти так:
Я дуже люблю тварин і вважаю їх нашими меншими братами. Моя найулюбленіша тварина - собака. Я люблю собак за їхню щирість та відданість. Псам не важливо, як ти вдягаєшся, яка в тебе зовнішність чи маєш ти гроші. Вони відданіші за людей. Саме за це я їх люблю.
У мене є собака. Мого пса звати Чарлі. Ще маленьким щеням я підібрав його на вулиці. Тепер Чарлі живе з нами. Він радіє моєму поверненню додому, шкодує мене, коли я сумую. Чарлі - мій найкращий товариш. Бережімо братів наших менших, бо їхня відданість заслуговує нашої любові!
Він приходить до нас щороку, сонячний, такий, що цвіте і дуже щирий - Свято Матері. А приходить в перше воскресіння березня, коли стихають лютневі заметілі, коли сонечко своїм промінцем тільки-но починає зігрівати замерзлу землю. Усе це нагадує про те, що настав день привітати найдорожчу людину у світі - матусю. Не треба приховувати цього дня добрих слів, не треба соромитися чистих сліз вдячності. Треба зібрати їх в щирий вінець вдячності матусі. Хіба вона на це не заслуговує? Є у кожної дитини матуся єдина. Та, що любить нас і піклується, учить розуму.
<span>Цього дня ми з батьком піднімаємося рано, усе прибираємо і ставимо біля маминого ліжка маленький букетик лісових пролісків або мімози. Заздалегідь думаємо, як краще віддячити мамі і бабусі за їх ласку, тепло, терпіння. Я із задоволенням вишиваю серветки, використовуючи українські народні мотиви, яким учила мене бабуся. Нехай ці маленькі подарунки будуть радістю для моїх рідних в хвилину відчаю або смутку. Братик в дитячому саду вивчив вірш і зробив яскраву аплікацію. Ну, а батько змайстрував дуже красиві стільці для відпочинку, зробив різьблення і укрив лаком. Напередодні свята ми приготуємо смачненькі сюрпризи, щоб цього дня матуся і бабуся могли відпочити і відчути нашу турботу про них. Приємно бачити, як розцвіло мамине втомлене обличчя. Очі стали молодше і яскравіше. І доки житиме це світло, буде любов і затишок в сім'ї. Щиро дякуємо тобі за усе Мама!</span>
НОВІ ІМЕНА СТАРИХ ВУЛИЦ
Чув, вулицю Козицького перейменували на вулицю Симона Петлюри!? Цю новину жваво обговорювали по рації міські таксисти.
Утім, насправді, ніякого перейменування не було. Просто дехто з вінничан цього хотів би. Так само, як і перейменувати решту вулиць, які названі ще в радянські часи іменами, до яких сучасна історія дещо змінила своє ставлення.
Як розповів заступник міського голови Микола Гунько, за період незалежності України вже перейменовано 68 вулиць Вінниці. Наприклад, вулицю 9 січня — на Архітектора Артинова. Що й казати, Артинов набагато ближчий місту, як його перший архітектор, аніж дата історії, яку ще й не всі знають. Про колишню радянську назву центральної вулиці міста Соборної тепер вже й не згадують. А про те, що до 1910 року Київська називалася Малою Соборною взагалі мало хто знає. Утім, цього року перейменування вулиць у Вінниці не буде.
— Звісно, певні зміни потрібні, — переконаний заступник мера Микола Гунько. – Але зараз криза, а перейменування — дороге задоволення. Тільки один аншлаг (табличка. — Ред.) на будинок за докризовими цінами коштував 150 гривень. Зараз всі 350. Навіть якщо на вулиці тільки двадцять будинків, порахуйте ці витрати... Якщо на вулиці якісь підприємстваустанови, їм треба документацію змінювати. Та й вінничанам не завжди зручно з певних причин. Брали кредити, наприклад, і при зміні адреси треба усі документи міняти.
Є ще й банальна звичка. Якщо мешканці звикли називати свою вулицю так, будь-яке перейменування викличе у певної частини обурення. Тим не менш, перейменовувати будуть. Микола Митрофанович гадає, що одна з перших на черзі на перейменування — вулиця Карла Маркса.
— Я вважаю, потрібно проводити системну роботу з перейменування вулиць, — каже Микола Гунько. – Якщо є можливість, повертатися до старої назви. Якщо стара назва не влаштовує, наприклад, не пов’язана із Вінницею, як от із Соборною, яка раніше називалася Миколаївський проспект, тоді шукати відомих людей, які на цій вулиці жили. Наприклад, на вулиці Володарського жив відомий художник Альтман. Утім, Миколі Митрофановичу, насправді, найбільше подобається, коли вулиці називаються, як в Америці – цифрами. Ніяких проблем немає, адже міняти своє ставлення до цифри сучасник не стане.
А от Валентину Фіщуку, головлікарю міської станції швидкої допомоги, для якої перейменування завжди проблеми, подобається, коли вулицю називають на честь історичного діяча. Аби тільки не політичного, наголошує він. І наводить приклад – вулиця Ширшова. Петро Ширшов був відомим дослідником Льодовитого океану, здійснював численні експедиції також і під керівництвом Папаніна, на честь якого теж названа одна з вулиць у Вінниці. Отже, називати вулиці на честь видатних історичних діячів – лікарів, дослідників, науковців, педагогів – це прекрасна практика, вважає Валентин Васильович.
— Такі назви вулиць мають і просвітницьку мету, — зазначає головлікар станції швидкої допомоги. – Тож це краще, аніж цифри чи нейтральні Сонячні.
Єдина вулиця у Вінниці, якій точно перейменування не загрожує, розташована на Старому місті й маловідома навіть таксистам – це вулиця Добрих сусідів. Хто може мати щось проти?