Назва твору: "Максим козак Залізняк"
- Рід: народний епос.
- Жанр: історична пісня.
- Тема: розповідь про визвольну війну на чолі з Залізняком.
- Ідея: звеличення минулого нашого народу, його войовничого духу та мужності.
- Образи: Максим Залізняк, козаки.
- Художні засоби
- Епітети:пишная рожа, слави гарной, степу німому.
- Повтори: лине гомін; обступили город Умань.
- Порівняння: як пишная рожа.
- Метафора: лине гомін.
- Перебільшення: накидали за годину/панів повні шапці.
Вірш «Рибалка» П. Гулака-Артемовського є переспівом відомої балади Гете
1)Захист рідної землі та героїзм людей у боротьбі з ворогом
2)
Одним з найважливіших кроків, який може допомогти нам в подоланні несподіваних перешкод є ретельне складання плану досягнення мети, включаючи додаткові плани, або так звані плани «Б», «В» .
Одним із найпоетичніших образів "Слова..." є образ Ярославни, юної дружини князя Ігоря.
Ярославна, вирядивши в небезпечний похід чоловіка, який стояв на чолі Руського війська, з тривогою чекає звістки від нього. Дізнавшись про поразку Ігоревого війська, Ярославна, як і всі жінки руські, тужить за полеглими, оплакуючи не тільки полонення Ігоря, а й загибель його воїнів. Поразка і полон Ігоря, криваві рани на його тілі — це не лише її особисте горе, це горе всього руського народу, яке пекучим болем відгукується в її душі.
Ярославна, сумуючи, квилить, мов чайка, вона, як би змогла, полетіла б пташкою до любого чоловіка, щоб, знаходячись поруч з ним, полегшити його страждання. Тоді б вона, омочивши рукав у Каялі, витерла б кривавії рани на дужому тілі князя.
У відчаї княгиня звертається до сил природи: вітру, Дніпра-Славутича і світлого сонця. Плачучи у Путивлі на забороні, Ярославна докоряє вітрові:
Чому мечеш ти хановськії стріли
На своїх легесеньких крильцях
На моєї лади воїв?
Було б йому віяти вгорі під хмарами або леліяти кораблі на синім морі. А він розвіяв її веселощі по ковилі.
Звертаючись до великого Дніпра-Славутича, Ярославна благає його, заступника руських воїнів, принести на хвилях князя, щоб вона не посилала своїх сліз на море.
Звертаючись до сонця, Ярославна і йому, плачучи, докоряє, бо воно своїм гарячим промінням немилосердно посилювало спрагу руських воїнів, які три дні билися у безводному степу.
НЕ ЗАБІВАЙТЕ БЛАГОРАРИТЬ
