Березова каша
Ще за часів Київської Русі дітей навчав грамоти дяк. Важливою подією в житті учнів і їхніх батьків було закінчення визначеного періоду навчання, яке урочисто святкували: варили великий горщик смачної каші й відносили учням. Після уроків починався веселий бенкет. Цей звичай протягом історії зазнав чималих змін, породивши в сучасній мові слово «однокашник», що означає «товариш по навчанню».Однак не всі діти навчалися успішно. Щотижня у визначений день дяк бив березовими різками ледарів, бешкетників і неслухняних — всипав їм «березової каші».<span>Нині жартівливий фразеологізм «березова каша» означає покарання за провину.</span>
Ні-до-кого, хтозна-який, сільсько-господарський, військово-морський, ненавидіти, школа-гімназія
Коли я стану батьком, то буду любити і поважати своїх дітей.Я вважаю, що батьки повинні виховати не слухняну дитину, а самостійну та сильну духом дорослу людину.
Я буду багато часу витрачати на своїх дітей. А якщо втомлюся, то хоча б поговорю з ними про їхні проблеми та негаразди. Знаю, що це дуже важко, але й край необхідне. Разом з сином будемо майструвати і лагодити хатнє та його іграшки. Чим доросліше він буде ставати, тим більше часу ми зможемо проводити разом. Але своб професію він обере сам.
А якщо буде донька, я буду займатися з нею спортом, щоб вона змогла себе захистити і без моєї допомоги. Наприклад, будемо разом ходити до секції карате.
Я сподіваюся, що зможу стати гарним батьком для своїх дітей.
У всі часи дружба вважалася великою цінністю, у скіфів вона перевірялася кров’ю. Дружба оформлялася спеціальним договором і клятвою: надрізавши пальці побратими зливали цю кров. Лицарська мораль ставила чоловічу дружбу навіть вище кохання і сім’ї.
Зараз дружні почуття не такі важливі, як в давнину. Завжди людина знаходилась в пошуку надійного друга, партнера. Дружба часто допомагає змінитися на краще. Людина, котру вважають другом, більш за всіх знає про тебе, допомагає у важку хвилину та підтримує. Але хвилює запитання: якщо ця людина зрадить тебе? Тоді не має бажання довіряти кому-небудь зовсім. А тоді самотність?
Самотність дає зрозуміти, що ми маємо потребу в надійних, близьких друзях, можемо віддати їм часточку самого себе. Згадаємо героя новели О. Генрі «Останній листок» - Джонсі. Хвора дівчинка кожного дня рахувала листки плюща, бо лікар повідомив її, що коли відірвиться останній листок вона помре. Берман - герой цієї новели весь час пив і коли дізнався про хворобу дівчинки, намалював листок плюща, який довго не відривався від гілки. У Джонсі з’явилась надія на майбутнє. Григорій Сковорода навчав бути обачним у виборі друзів.
«Немає нічого небезпечнішого, ніж підступний ворог, але немає нічого отрутнішого від удаваного друга. Жоден диявол ніколи не приносить лиха більше, ніж такі удавані друзі».
Хотілось би на все життя оточити себе лише вірними та надійними людьми, тому що зрада ближнього – завжди гірша, ніж нападки зі сторони ворога
Степан Олійник "Чудо в черевику"Як відомо, всі ледачіЖдуть легенької удачі(Без труда щоб їм везло!).Так і з Васею було.Вчиться Вася в п’ятім класі.Якось друг і каже Васі:— Знаю чудо я одне.Чудо справді чарівне.Будеш мати без морокиТи п’ятірки за уроки,Лиш зроби, мій друже, так:Роздобудь собі п’ятак,Приліпи його, мов латку,В черевик під ліву п’ятку,Узувайся і ходи.Піде діло — хоч куди!Це я, — каже, — перевірив. —...Вася здуру і повірив.Ліпить Вася БоровикП’ять копійок в черевик.Взувся,Тупнув,Взявсь у боки:— Більш не вчитиму уроки:Повезе мені і так,Під п’ятою ж є п’ятак!Вранці йшов і всю дорогуПрипадав на ліву ногу.Ось і школа,Ось і клас.Арифметика якраз.— Боровик, іди до дошки!Вася встав, пом’явся трошки,На п’ятак натис — дарма!Де ж те чудо?Щось нема....За годину викликають,З географії питають.Вася встав — ні в сих ні в тих,Замість чуда — в класі сміх.Мав мороку він велику,Бо п’ятак у черевикуВідіграв одну лиш роль— Надавив йому мозоль!Закінчилися уроки —Бігли учні в різні боки.Ну, а Вася БоровикЛедве тяг свій черевик.Під п’ятою п’ять копійок,<span>А у сумці — стільки ж двійок!
</span>