Важко уявити собі сучасну людину, яка не змогла би порахувати решту в магазині, прочитати напис на стенді або не знала би нічого, наприклад, про Т.Г. Шевченка. Все наше життя - безперервне практичне заняття, основою якого служать набуті раніше знання. Знання ми застосовуємо скрізь і завжди, від приготування обіду до захисту наукової роботи. І від якості наших знань багато в чому залежить якість нашого життя.
Щоб елементарно не спалити тонку синтетичну тканину, необхідно знати, до якої температури можна нагрівати праску. Щоб не розоритися, вклавши гроші в якесь підприємство, варто знати про його фінансовий стан, розбиратися в економіці. Щоб бути приємним співрозмовником, не образити людину необережним словом, треба знати психологію людини й правила етикету.
Знання з гуманітарних та технічних наук, отримані в школі, - запорука продовження навчання у вузах, отримання бажаної професії, нормальної зарплати. Кожне підприємство цінує співробітника, який крім того, що є гарним фахівцем, володіє глибокими знаннями в різних сферах, широким світоглядом, здатністю знаходити спільну мову з людьми.
У побуті також необхідні різні знання про властивості речовин, правила експлуатації різних приладів, принципи поведінки в надзвичайних ситуаціях, про гігієну тощо.
Крім того, знання збагачують наш світ, відкривають перед нами нові горизонти, вдосконалюють нашу самосвідомість. Коли ми вчимося, ми розвиваємося, стаємо досвідченішими, мудрішими, по-новому сприймаємо речі навколо. А ми вчимося завжди - кожну хвилину життя, не тільки по книгах і підручниках. Кожна пережита нами ситуація, кожна людина несуть нам нові знання про світ.
Тому, на мій погляд, у школах і вузах ми заучуємо занадто багато інформації, яка не знадобиться нам в майбутньому, ні в повсякденному житті, ні в роботі. Навіщо майбутньому вчителю літератури нетрі вищої математики? Краще витратити сили й час на вивчення, що для тебе по-справжньому важливо й корисно. Добре, що зараз, завдяки інтернету та книгам, інформацію з будь-яких предметів можна отримати, не виходячи з дому.
Данное творение Александра Сергеевича связано с непростым периодом в жизни поэта. После ссылки, его ожидали еще и семейные проблемы.
В строчках мы можем уловить тихую тоску поэта, он переживает над тем, что происходит в его жизни, но также сохраняет в своей душе надежду на лучшее..на светлое. Стихотворение сопровождает тема одиночества, а образ бури выражает собой некого странника, который по случайным обстоятельствам попал в твою жизнь. Единственный человек, который был всегда рядом с поэтом, это няня - Арина Родионовна. Именно последние строки посвящаются ей.
Пришла весна... Природа просыпается от спячки! И сново начинает жить!
уже можно ходить без шапки и без перчаток! Небо голубее стало!
И солнышко высунолось наружу что бы посмотреть на счасливых детей!
снег таит... вместе с зимой уходят и снег и стужа.
В том, что он был первый, кто начал использовать такое течение в литературе, как сентиментализм
Ведется от первого лица. Автор пошел в лес на охоту, но не успел вернутся домой затемно. Он заблудился и хотел уже переночевать в лесу, как набрел на Бежин Луг. Тут он вспомнил дорогу, но идти домой все равно поздно. На лугу жгут костер пятеро мальчишек, вышедших на ночное. Автор присаживается к ним, а затем делает вид, что заснул. Тогда мальчики начинают рассказывать друг другу разные истории про всякую нечисть. Эти их рассказы и обсуждения идут почти весь рассказ. Затем концовка- наступает утро, автор идет домой и т.д.