За радість чисту мою
Тебе я, Життя, дякую!
За зустрічі, сплески, небеса,
За вітру буйство в волоссі,
За пошук вічного в простому
І що Всесвіт - мій дім,
За те, що краток довгий шлях
І так легко з нього згорнути,
За те, що Сонце щодня
Променів розкидає покров
І що далека зірка
Мені посміхається завжди,
Що світ мій ясний і відкритий
І ангел мій мене береже ...
Чотирнадцять-четырнадцать
Осінь іде, а за собою дощі веде.Весна багата на квітки, а осінь — на сніпки.Літо дає коріння, а осінь — насіння.
б) Але й тепер іноді може трапитись обличчя, яке нагадує "сокола": відважне, сухорляве, різко окреслене, повне завзяття
в) Дівчата завжди дивували особливою степовою красою: усі були тугі, сильні, з густим вишневим розливом на щоках
<span>Переді мною – вишиванка. Її зробила моя бабуся своїми руками. На білому, як сніг полотні, розкинулися чарівні квіти та листя, чудернацькі та загадкові візерунки. «Це на удачу, ця квітка - щоб добробут був у сім’ї» - розповідала мені бабця, обережно та лагідно проводячи пальцем по вишиванці. «Мене навчила моя мати, яка у свій час теж опановувала це мистецтво під наглядом своєї матері, твоєї прапрабабці», - продовжує вона: «Тут вся наша історія, все життя українців, всі надії і сподівання. Можливо і ти колись захочеш дізнатись про це більше». З тих пір для мене вишиванка є не просто шматком тканини з візерунками. Вона для мене є священним скарбом моїх пращурів.</span>
