<span>весь період розвитку нашої рідної мови — це долання численних перешкод і заборон. Тільки завдяки запеклій боротьбі провідних науковців, письменників, публіцистів удалося зберегти і певною мірою поширити українську літературну мову у різних сферах суспільного життя. Нове покоління ставиться принципово по-іншому до мови своїх предків: усе менше і менше можна почути висловлювання, що таврують усе українське як прояв провінціалізму. Така переміна у свідомості молодих громадян України відбулася під вСучасна українська літературна мова не поступається своїми функціональними можливостями жодній із найбагатших і найрозвиненіших мов світу. У її лексичному запасі близько чотирьох мільйонів слів. Отже, найголовнішим завданням нашого покоління є дбайливе ставлення до рідної мови. Ми не повинні байдуже відноситися до того, як висловлюємо свої думки, бо маємо почуття власної гідності.</span>
Жила колись на Україні одна родина. Чоловік козакував при потребі, а відтак сіяв на зимівнику хліб. Жінка була йому до помочі і доглядала за дітьми, бо було за ким. Дав їм Бог п’ятеро синів і одну дочку. Зіп’ялися на ноги господарі, добралися до якогось там достатку. Милувалися у вільну хвилину обоє своєю донечкою-писанкою і синами-соколами. Обминало їх обійстя нещастя, бо хатина ховалася у глибокому байраку та й гострі шаблі й стріли батька та його синів завжди були на сторожі. Та людське щастя у руках Божих…
Настали на Україні важкі часи і вороги віднайшли той щасливий зимівник та й взялися до грабунку. Стали проти ворогів батько з синами, але сила солому ломить: сміливих козаків постріляли і порізали. Кинулися кати до хати та на їхній дорозі стала мати із самострілом. Поклала кулею зайд, а сама впала на порозі рідної хати. Тіла козачі вороги потягли із собою кудись, а маму донечка поховала у саду.
І сталося диво... Виросло на тому місці деревце, яке навесні зацвіло пишним білим цвітом, а літом налилося червоними ягодами, схожими на краплини крові. Милувалася дівчина-сиротина цвітом деревця, а як спробувала смачних ягід, то враз заснула. І сниться їй те деревце , що з нього вийшла постать матері, стала біля неї і каже:
– Видиш ня, донечко? – шепотіли люблячі уста. – Вишня, доню?
З того часу те деревце називають Вишнею. А що великою є душа кожної матері, то краплини-ягоди в неї великі та соковиті.
Мой родной дворик – это двор многоэтажного дома. Он средних размеров и довольно уютный. В нашем доме девять этажей и четыре парадных. Как видите, в нем живет множество людей. Поэтому во дворе есть все, чтобы можно было выйти из квартиры на улицу и с удобствами подышать свежим воздухом. А детям – поиграть.Во дворе установлены лавочки, где можно посидеть. Еще на заасфальтированной площадке ставят машины. Но в нашем дворе много машин не стоит, потому что в нем нет гаражей, как в некоторых других дворах.На той части двора, что не покрыта асфальтом, высажены деревья и кусты. Здесь приятно отдыхать в тенечке жарким летом. Также дворничиха с помощью пожилых женщин из нашего дома разбила клумбы с садовыми цветами. Там, в зависимости от времени года, цветут петунии, клематисы, астры, пионы и другие цветы.У нас во дворе растет орех, а осенью под этим деревом все кому не лень собирают орехи. А еще есть рябина, где зимой кормятся птички.Во дворе устроена маленькая детская площадка с горкой, качелями и песочницей. Здесь возятся малыши. Рядом на лавочках следят за ними мамы и бабушки. Еще во дворе установлен столик, за которым играют в домино пенсионеры, а поздно вечером молодежь грызет семечки. Ну, и выбивалка для ковров – еще одна деталь нашего двора.<span>Наш двор уютный, в нем каждый находит себе место. В кустах всегда обитает пара-тройка бездомных котов. Их подкармливают бабушки, и поэтому они ластятся к каждому, кто живет в нашем дворе.
</span>
Одної рискою треба підкреслити: підле , лукаве, холуйство , той хто . Двома рисками: одійде, спливе, доскочить, живе. Рисками і крапками(обставини): в морок, у минувшину, на землі. Пунктиром(додатки): слави,
На землю впала остання крапя дощу. Виблискують на сонці калюжі. З-за хмари вийшло сонце і освітило галявину.
Сонячні зайчики танцюють у хороводі із квітами. У небі з'явилася веселка. У легкому подиху вітерця відчуваються пахощі квітів та трав. А ось маленький метелик підставив свої крила під теплі промінчики сонця.
Ось, що відбувається після грози.