Одного разу Павлик бачив, як Рудий зустрічав свою маму на трамвайній зупинці. Тимко, - отой зухвалий і злий забіяка, - пригортався до матері, як зовсім маленький хлопчисько, і ніжно, сумно шепотів: «Мамочко, рідненька! Приходь швидше! Я так скучив за тобою!» Як здивувався тоді Павлик!
Виходить, Рудий не такий уже й поганий. А добрий і лагідний. Тільки дуже гордий і самолюбний. І зацькований, як вовченя. Адже ж вони ніколи не сказали йому доброго слова. Навіть коли він і не зачіпав їх. Тільки гнали йогов ід себе, тільки дражнилися і кепкували з нього. Важко тепер з’ясувати, хто перший почав і хто більше винен. Але так склалося, і вже пізно про це говорити.
Ясно одне: Рудому вже тяжко. Йому набагато гірше, ніж їм. Бо він один.
Ще зовсім недавно, півгодини тому, Павлик люто ненавидів Рудою і боявся. А тепер вони разом ліпили сніговика і промовляв: «От хлопці будуть здивовані, от радітимуть»
Я вважаю, що тези дуже допомагають усім людям, тому що вони:
- короткі
- лаконічні
- стислі
- передають зміст великого тексту
- допомагають у написанні творів
- їх можна швидко написати, не думаючи
- не займають багато місця
- з ними не буде тавтологій
Ось, власне, все це зверху і є короткими тезами. Тобто, замість того, щоб писати великий твір, я написала короткі тези, які передають все те, що я і хотіла сказати.
На ганку виросли красиві квіти!
Шановні мої ровесники! Хлопці й дівчата. Ви колись замислювалися над тим, яку величезну цінність являє собою звичайне людське життя? Колись видатний письменник, льотчик .Антуан де Сент-Екзюпері, про якого ви, звичайно, дещо знаєте, сказав про життя так: " У людського життя немає ціни, але ми завжди чинимо так, немов існує щось ще більш цінне".
Життя, що б там не казали, дісталося нам значною мірою випадково. Не всім пощастило народитися і жити на світі. І живемо ми тільки один раз. Усвідомивши це, треба дбайливо ставитися до свого та чужого життя. Бережіть себе та своїх близьких!