«Україна – це серце Європи» – цей вислів добре відомий багатьом нашим співвітчизникам, але не кожен в повній мірі розуміє, що він означає. Що тут мається на увазі – чи географічне розташування нашої країни, чи велика популярність серед народів Європи, чи то неповторний характер пересічного українця.
Насправді наша Україна є європейською країною не тому, що займає на карті Європи центральне положення, а тому, що наш народ з давніх-давен сповідує принципи незалежності і свободи, які притаманні багатьом народам інших європейських держав. Достатньо згадати лише окремі події яскравої історії українського народу, щоб переконатися в його прагненні до кращого майбутнього. Це й утворення Запорізької Січі з її волелюбством, і бунт проти кріпаччини, і протистояння репресіям у радянські часи, і боротьба проти численних утисків культури і мови в сучасній історії. Усього й не перелічиш.
Але найбільш яскравим фактом, який дає нам право називатися справжніми європейцями, є події 1991 року, коли український народ сміливо заявив про своє прагнення самостійно вирішувати долю Батьківщини, будувати сильну незалежну країну, нарешті мати можливість вільно спілкуватися рідною мовою. Тоді наш народ зробив свій єдиний вірний вибір, який довів нашим сусідам та іншим країнам: ми, як і інші європейці, бажаємо свободи і самостійності, а не одвічного рабства і залежності від інших країн. Тому можна з впевненістю стверджувати, що ми європейці не тому, що так склалися географічні умови, а тому, що ми маємо національне самоусвідомлення, відрізняємось прогресивністю думок і патріотизмом.
Проте вважати, що право називатися європейським народом ми отримали тільки завдяки притаманним нам рисах характеру, теж не зовсім правильно. Адже Україна багато століть йшла в ногу з усіма культурними і історичними процесами, що відбувалися в Європі. Неможливо перелічити усі факти, що підтверджують це, але деякі з них варто назвати.
Достатньо згадати хоча б розвиток української літератури. Наприклад, у XIX столітті в Європі панував реалізм, який зображував життя без будь-яких прикрас. В цей же час українські письменники теж збагачують нашу літературу реалістичними творами, які й досі мають велике суспільне і художнє значення. Так само, розквіт фемінізму у Європі на початку XX століття віддзеркалився у творах видатних українських письменниць Лесі Українки і Ольги Кобилянської, які прагнули захистити права жінок в тогочасному суспільстві. Та й потім відомі діячі літератури та інших напрямків діяльності досить швидко реагували на прогресивні і культурні зрушення, що відбувалися в західних країнах.
Сучасні і політичні процеси, що відбуваються зараз в нашій країні, тільки підтверджують нашу спрямованість до Європи, адже недарма відчутна орієнтованість нашої освіти, економіки, медицина та інших галузей нашого життя. А вільний розвиток демократії і утвердження свободи слова доводять не тільки нам самим, але й усьому світу: ми – європейці! Та не треба думати, що ми забули шевченківське «…свого не цурайтесь», адже українці, будучи європейською нацією, завжди пам’ятатимуть про свої національні корні
Может ли, например, бархан или вся пустыня принадлежать человеку? Вероятно, в воспалённом уме человека может возникнуть такая идея, но до первой песчаной бури.
Может ли человеку принадлежать побережье с пляжами или острова? Неспокойный ум человека может отождествиться с этой мыслью, но до первого цунами.
Может ли Земля с её природными богатствами или часть Земли принадлежать человеку? Возможно, эта идея может возникнуть в разделённом сознании, но до первого глобального катаклизма.
Но тогда откуда у некоторых людей возникает такая бредовая идея, что Земля может им принадлежать?<span>Несмотря на всё это, люди считают Землю своей собственностью. Но почему тогда у них такое варварское и потребительское отношение к ней? В таком поведении человека нет ни логики, ни осознанности. Человек может только принимать дары Земли и пользоваться ими для своей жизни, и он делал т<span>ак во все времена.</span> <span>Земля не может быть ничьей собственностью. Иллюзорная идея собственности на Землю может существовать только в обусловленных, болеющих алчностью умах людей. Но постоянно навязываемая идея о том, что Земля принадлежит человеку, укореняет в умах людей убеждение в реальности этой иллюзии. И пока в умах людей существует идея о том, что Земля может являться их собственностью, она будет служить предметом для торговли, выяснения отношений, создания конфликтов и даже войн.</span>ак во все времена.</span>
Вид – Снігур звичайний (євразійський) <em>(Pyrrhula pyrrhula)</em>
Рід – Снігур <em>(Pyrrhula)</em>
Родина – В’юркові<em> (Fringillidae)</em>
Ряд – Горобцеподібні <em>(Passeriformes)
</em>Середовище існуванняНайкраще за все снігур оселяється в чагарникових заростях та густому підліску хвойних і листяних фітоценозів. Його гнізда частенько можна знайти в молодих ялинових лісонасадженнях, що забезпечують надійне прикриття. Оскільки хвойних лісів на континенті стає все менше, снігурі частіше знаходять притулок у міських садах і парках, особливо там, де ростуть хвойні дерева та чагарники, і умови існування наближені до природних. Снігур гніздиться на території всієї Європи, за винятком Середземноморських країн, а також в Азії, де його ареал простягається до Камчатки та Японії. На зиму птахи відкочовують на південь, у більш теплі краї.Опис<span>Довжина тіла – 15 cм
Розмах крил – 25 см
Вага – 32 г
Тривалість життя – до 4 років.</span>Оперення самця досить колоритне. Нижня частина тіла яскраво-червона, спинка сіра, хвіст чорний, є білі ділянки під та над хвостом, а крила чорні з білими смугами. Голова прикрашена чорною шапочкою. Дзьоб короткий, широкий, з гострими ріжучими краями. Очі маленькі, темні та дуже рухомі. Три пальці на лапах звернені вперед, один – назад. Самиці забарвлені простіше – в їх оперенні червоний колір заміщений коричнувато-сірим. Так само забарвлені і молоді птахи, тільки у них немає чорної шапочки.Спосіб життяШлюбні пари у снігурів утворюються в кінці зими – на початку весни. Спочатку самець дарує самиці гілочку. Якщо дама її приймає, то можна вважати, що шлюб склався і пора будувати гніздо. Пара вибирає приховане місце подалі від чужих очей і починає будувати гніздо із дрібних гілочок, сухих травинок, моху, листя та корінців. Шлюбні танки у снігурів не в пошані, а тихий спів (короткі переливчасті трелі та посвист) призначений тільки для партнера. У кінці квітня – на початку травня самиця відкладає 4-6 блакитнуватих яєць, всіяних бурими крапинками, і починає насиджувати, як тільки відкладе останнє. Протягом 12-14 днів самець постачає самицю їжею, а пташенята, які вилупились, залишаться в гнізді ще 14-18 днів. Перший час самець продовжує на самоті годувати все сімейство, а коли пташенята трохи підростуть, за діло береться і самиця. Спочатку потомство отримує кашу із напівперетравленого насіння різноманітних рослин. З часом, не дивлячись на вегетаріанство, батьки починають полювати і на комах, щоб постачати пташенятам необхідні для розвитку білки. За сприятливих умов пара за сезон вигодовує 2 виводки. Покинувши гніздо, молоді птахи утворюють пари, при чому не рідко одностатеві, та засвоюють поведінкові навички. Снігурі тримаються парами навіть взимкуколи холод і брак їжі примушує їх збиватися в зграйки.Розмноження<span>Поза гніздовим сезоном компанійські снігурі кочують дружними зграйками. Постійних шлюбних пар вони не утворюють, але до представників свого виду ставляться добродушно. Під час прийому їжі птахи перегукуються протяжними, трохи сумними посвистами, а злітають з коротким криком. Харчуються снігурі різноманітним насінням, навесні поїдають бруньки дерев та чагарників, а восени та взимку – лісовими ягодами та горішками. Найулюбленіша їжа – ягоди горобини. У період вигодовування пташенят полюють на комах. Птахи дуже спокійні, ніколи не виявляють агресії до своїх родичів або інших пернатих.</span>
Яка чудова природа. Навколо літає стільки гарних, великих і маленьких пташок, бігає багато милих і хижих звірів. Нас оточує зелений світ який ми повинні охороняти. Ось вийдеш вранці з будинку, а там співає соловей. Далі побачиш гарні, могутні дерева на яких сидять птахи. Наш світ це не тільки наше творіння, але це творіння повинні захищати ми.
Стежки-стежкою(наголос на е)
нитки-ниточка(ноголос на и)
миски-мис
село-селище (наголос на е)
озеро-озера (наголос на е)
весело-веселий (ноголос на другу е)
листи-лист