На мою думку, повинен.
Адже українознавство — це не тільки вареники, борщ та гопак на самодіяльній сцені. Це знання про наш народ, це пізнання історії, культури наших предків. Це єдність з попереднім поколінням українців, їх духовним світом. Українознавство — це знання історії України, її фольклору, літератури, мистецтва тощо.
Зневажаючи свій народ і його знання, нехтуючи його традиціями, не можливо почувати себе українцем. Створити справді горду й незалежну державу, заслужити її повагу в світі зможуть лише ті її громадяни, кожен з яких відчуватиме в собі справжню українську душу.
Український народ має багато традицій. Кожне свято цікаве, бо українці відмічають їх з певними обрядами, звичаями, піснями.
Моє найулюбленіше свято - Великдень. Мені дуже подобається саме готуватися до нього. Кожен в нашій сім'ї має певні обов'язки, готуючись до Великодня. Мама пече смачні, рум'яні паски. Я з бабусею розмальовуємо писанки. Молодша сестричка прикрашає кімнату запашними квітами та рушниками.
У святкову неділю на Великдень ми всією дружною родиною йдемо до церкви, аби посвятити паску та писанки. Повернувшись додому, сідаємо за святковий стіл і починаємо розговлятися. Вітаємо один-одного зі святом, промовляючи: "Христос Воскрес!"
Як добре що такі традиції передаються від покоління до покоління. Під час таких свят все навколо стає світліше і добріше. Від звичаїв, що передаються від діда-прадіда світ стає кращим.