На жаль деякі люди не в змозі залишатися на своїй батьківщині , і тому їй потрібно переїздити в інше місце. Особливо я не хочу переїжджати. Тому-що батьківщина моя друга ненька , рідна земля.
<span>Життя і творчість Катерини Білокур є складовою частиною мистецтва України. Художня спадщина відомої народної майстрині вирізняється самобутністю і неповторністю. Вона вражає своєю органічністю поєднання професійного і народного. Рідкісний талант Катерини Білокур проявився у декоративному розписі. Унікальне за своїми художніми якостями відтворення форм живої природи становить гордість національної культури України і прикрашає зали багатьох музеїв світу.</span>
Уміння
дотримуватися правил співжиття у суспільстві – це та риса, яка робить людину
привабливою. Цьому корисному умінню в хороших сім’ях
дітей навчають змалечку, тому здається, що це не так уже й складно. Це дуже
важливо і, дійсно, не дуже складно, якщо ви – людина щира і відкрита. Якщо
навчилися не лише самі говорити, а й уважно вислуховувати співбесідника.
Сім’я – це також частина суспільства. Проблема
сімейних стосунків розкрита у творі І.Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я». Родинні сварки, суперечки зробили цю
сім’ю справжнім посміховиськом, стали причинами духовної
роз’єднаності в родині, отруїли життя кожного
персонажа.
Натомість, у повісті О.Кобилянської «Людина»
стосунки між персонажами показані високими, моральними, хоча й часом
драматичними.
Співжиття
у суспільстві вимагає від кожного дотримання єдиного принципу: ставитися до
людей так, як ти хотів би, щоб вони ставилися до тебе. Хороша поведінка не
повинна бути штучною, награною, а навпаки – природною і щирою, виходити від
душі. І треба зажди пам’ятати просту істину: ніщо не коштує нам так дешево і не ціниться так
дорого, як проста ввічливість.
Бабусині руки
<span>
Я з бабусею своєю
</span><span>Дружу давно-давно.
</span><span>І ми, - скажу вам, - з нею
</span><span>В усьому заодно.
</span><span>Така моя бабуся –
</span><span>Найкраща у житті.
</span><span>А руки ж у бабусі –
</span><span>Ну просто золоті!
</span><span>Вони що хочеш вміють,
</span><span>Скрізь роблять чудеса:
</span><span>То місять щось, то миють,
</span><span>Подивишся – краса!
</span><span>Так товсто мажуть пінку.
</span><span>Так щедро сиплять мак.
</span><span>Працюють без спочинку,
</span><span>А пестять ніжно так.
</span><span>І в хаті, і на дворі
</span><span>Пороблять все як слід.
</span><span>То чистять щось в коморі,
</span><span>То варять нам обід.
</span><span>Як смеркне – тіні дивні
</span><span>Сплітають на стіні:
</span><span>Казки такі чарівні
</span><span>Розказують мені.
</span><span>А там нічник засвітять,
</span><span>Онучка щоб міцніш спала.
</span><span>Мабуть, немає в світі
</span><span>Таких хороших рук!
Лев Квітко
</span>
Карпати... Свіжий вітерець, чарівний звук трембіти, веселі струмочки - все це моє. Дивний спів пташок, який несеться з темних лісів, обов'язково зачарує твоє серце. Гори, який тягнуться до рожевих хмар. Стежинки, витоптані роками, що ведуть у самі глибини зеленого царства...
Карпати - це мій край, це моя Україна.