Українсько-російський,бурий-бурий,віськовополонений,військовозобовязаний,водопровідний,лісостеповий,віце-президентський,віце-адміральський,світлозахисний,жовтогарячий,мало-досліждений,зерно-бобовий,науково-технічний,ясний-ясненький,вокально-інструментальний,староцерковнословянський,прямозалежний,кисло-солодкий,вищезазначений,білосніжний,чорноволосий,кількагодинний,десятиповерховий,вельмишановний,унтер-офіцерський,темно-коричневий,народно-визвольний,воєнно-політичний,стадвадцятипятирічний,мясо-промисловий,мясо-рибний,швидкоплинний,азотодобувний
Нормативність
адекватність
естетичність
поліфункціональність
Тарас Шевченко був визначеною людини у житті українського народу.я про нього дещо знаю і пам'ятаю. народився моринцях кріпацькій сім'ї коли дуже був творчою людиною любив малювати почав писати дуже рано. Батьків нього померли але він не здавався йшов далі його перед Шевченка шанують завжди І він є дуже важливою історію нашого народу
Двоскладне речення — речення в якому обов'язково повинні бути обидва головні члени — підмет і присудок. Наприклад, речення
Я так люблю зимові вечори в людському домі, де зростають діти (І. Жиленко).
Адже це уже не дивно, що ми твердо, супротивно, владно устаєм (П. Тичина)
складаються кожне з двох простих двоскладних речень (синтаксичні центри — я люблю, діти зростають, це не дивно, ми устаєм).
У двоскладному реченні якийсь головний член може бути пропущений, але він легко встановлюється з контексту або ситуації. Наприклад, у реченні Ранні пташки росу п'ють, а пізні сльози ллють (Нар. творчість) у другій частині немає підмета, але він домислюється з контексту: пізні пташки сльози ллють. Поза контекстом такі речення незрозумілі. Отже, ці два речення двоскладні неповні.
Іноді присудок у реченні може бути відсутній, і не відчувається потреби в ньому — він, так би мовити, самоочевидний, тобто випливає зі змісту самого речення: А тут і Чіпка в хату (Панас Мирний).
Найчастіше це трапляється в описах та ремарках: Село. Управоруч хата, навкруги город, заплетений лозою; в городі біля хати, з причілку, квітки, соняшники і маленька верба (М. Кропивницький). У таких реченнях є обставини місця (що стосуються присудків), а самі речення констатують переважно розміщення або пересування когось або чогось у просторі. До наявних у них підмета і обставини легко домислюється присудок: ворота й хвіртка стоять, найдорожче й найважче чекає, Чіпка заявився, хата стоїть, город Розкинувся, квітки, соняшники і верба ростуть.
Ці речення, також двоскладні неповні. За тим, як співвідноситься зміст висловлювання з дійсністю, як уявляється в ньому носій дії, стану або змінної ознаки і чи взагалі уявляється, двоскладні речення можна поділити на особові, неособові та безособові.
Особові й неособові двоскладні речення за структурою однакові. Різняться вони між собою лише реальним значенням підмета.
Опів на четверту. Дві години двадцять п'ять хвилин . Чверть на сьому.
